Застирець Йосип Якович — Вікіпедія
Застирець Йосип Якович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 15 серпня 1873 с. Конюшків | |||
Помер | 15 січня 1943 (69 років) Львів, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Личаківський цвинтар[1] | |||
Країна | Австро-Угорщина ЗУНР УНР Польська Республіка Українська держава | |||
Діяльність | священик, письменник, філософ, освітній та громадський діяч | |||
Alma mater | Львівська духовна семінарія Святого Духа і ЛНУ ім. І. Франка | |||
| ||||
Застирець Йосип Якович у Вікісховищі | ||||
Йо́сип Я́кович Засти́рець (15 серпня 1873, Конюшків — 15 січня 1943) — священник УГКЦ, письменник, філософ, громадський та освітній діяч на теренах Галичини. Доктор філософії (1914).
Народився на хуторі Романца поблизу[2] с. Конюшків на Бродівщині.
Навчався у Бродівській гімназії, Львівській духовній семінарії та Львівському університеті. Рукоположений священником у 1898 році.
Душпастир у Бережанах, катехит місцевої народної школи, викладач гімназії. У 1902 році почав працювати у Львівській академічній, звідки перейшов до 4-ї польської гімназії. Від 1904 року працював у Бучачі. В 1907–1914 роках — катехит Тернопільської української гімназії.
В 1908 році Йосипа Застиреця було призначено головою Інституту жіночого імені княгині Ярославни, професором гімназії[3].
На початку першої світової заарештований російськими окупантами. В 1915–1917 роках — організатор та керівник української учительської семінарії. Після повернення до Львова у 1917 році почав викладати у Львівській академічній гімназії, в якій працював до виходу на пенсію: голова читальні товариства «Просвіта», осередку товариства «Рідна школа».
У Відні ініціював встановлення меморіальної дошки на будинку, в якому проживали і перекладали Біблію українською мовою Пантелеймон Куліш та Іван Пулюй.
Підготував друге видання «Русалки Дністрової», надруковане 1910 році в Тернополі. Це було перше видання цєї збірки, здійснене на території Україні. Друге видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом Й. Застирця з датою 10 березня 1910 р. зберігається сьогодні у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР.
У листопаді 1915 року віденський професор, доктор філософії Йосип Застирець представив І. Франка на здобуття Нобелівської премії[4].
Й. Застирець був, як він підписався під поданням на премію А. Нобеля, гімназійним професором, доктором філософії, керівником учительського закладу.[5]
Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 15.
- ↑ Народний ілюстрований календар ”Просвіти” на звичайний 1909 рік. Річник 32 (українською) . Львів: Товариство ”Просвіта”. 1909. с. 59.
- ↑ Нобелівська премія тікає від України. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 4 жовтня 2012.
- ↑ Абліцов В. Премія Нобеля — виноград, якого так хотілося лисиці. Секрети «українського списку» лауреатів найпрестижнішої нагороди у світі / День. — 2006. — № 191 (4 лист).
- Комариця М. П. Застирець Йосип Якович [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Мазурак Я., Пиндус Б. Застирець Йосип // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 626. — ISBN 966-528-197-6.
- Малик Я. Застирець Йосип Якович [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 285. — ISBN 966-00-0610-1.
- Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — С. 15. — ISBN 978-966-457-087-6.
- Застирець Й. Про першого кольпортера "Діла" та його льокальну память // Діло, 25 січня 1930.
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |