Застирець Йосип Якович — Вікіпедія

Застирець Йосип Якович
Народився	15 серпня 1873(1873-08-15) с. Конюшків
Помер	15 січня 1943(1943-01-15) (69 років) Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР  Польська Республіка  Українська держава
Діяльність	священик, письменник, філософ, освітній та громадський діяч
Alma mater	Львівська духовна семінарія Святого Духа і ЛНУ ім. І. Франка
Застирець Йосип Якович у Вікісховищі

|Примітки=

Йо́сип Я́кович Засти́рець (15 серпня 1873, Конюшків — 15 січня 1943) — священник УГКЦ, письменник, філософ, громадський та освітній діяч на теренах Галичини. Доктор філософії (1914).

Народився на хуторі Романца поблизу^[2] с. Конюшків на Бродівщині.

Навчався у Бродівській гімназії, Львівській духовній семінарії та Львівському університеті. Рукоположений священником у 1898 році.

Душпастир у Бережанах, катехит місцевої народної школи, викладач гімназії. У 1902 році почав працювати у Львівській академічній, звідки перейшов до 4-ї польської гімназії. Від 1904 року працював у Бучачі. В 1907–1914 роках — катехит Тернопільської української гімназії.

В 1908 році Йосипа Застиреця було призначено головою Інституту жіночого імені княгині Ярославни, професором гімназії^[3].

На початку першої світової заарештований російськими окупантами. В 1915–1917 роках — організатор та керівник української учительської семінарії. Після повернення до Львова у 1917 році почав викладати у Львівській академічній гімназії, в якій працював до виходу на пенсію: голова читальні товариства «Просвіта», осередку товариства «Рідна школа».

У Відні ініціював встановлення меморіальної дошки на будинку, в якому проживали і перекладали Біблію українською мовою Пантелеймон Куліш та Іван Пулюй.

Підготував друге видання «Русалки Дністрової», надруковане 1910 році в Тернополі. Це було перше видання цєї збірки, здійснене на території Україні. Друге видання «Русалки Дністрової» з дарчим автографом Й. Застирця з датою 10 березня 1910 р. зберігається сьогодні у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР.

У листопаді 1915 року віденський професор, доктор філософії Йосип Застирець представив І. Франка на здобуття Нобелівської премії^[4].

Й. Застирець був, як він підписався під поданням на премію А. Нобеля, гімназійним професором, доктором філософії, керівником учительського закладу.^[5]

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

• Комариця М. П. Застирець Йосип Якович [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Мазурак Я., Пиндус Б. Застирець Йосип // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 626. — ISBN 966-528-197-6.
• Малик Я. Застирець Йосип Якович [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 285. — ISBN 966-00-0610-1.
• Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — С. 15. — ISBN 978-966-457-087-6.
• Застирець Й. Про першого кольпортера "Діла" та його льокальну память // Діло, 25 січня 1930.

Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.