Захарій Паліашвілі — Вікіпедія

Захарій Паліашвілі
груз. ზაქარია პეტრეს ძე ფალიაშვილი
Основна інформація
Повне ім'я	груз. ზაქარია ფალიაშვილი
Дата народження	4 (16) серпня 1871[1][2][…]
Місце народження	Кутаїсі, Кавказьке намісництво, Російська імперія[4]
Дата смерті	6 жовтня 1933(1933-10-06)[4][2][…] (62 роки)
Місце смерті	Тифліс, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР[4]
Поховання	Тбілісі
Громадянство	Російська імперія  Закавказька Демократична Федеративна Республіка  Грузинська Демократична Республіка  Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка  СРСР
Професії	композитор, музичний педагог
Освіта	Московська консерваторія (1903)
Вчителі	Кленовський Микола Семенович і Танєєв Сергій Іванович
Відомі учні	Леван Паліашвілі
Жанри	опера
Magnum opus	Гімн Грузії
Нагороди	Народний артист Грузинської РСР (1925)
Вчене звання	професор
Брати, сестри	Паліашвілі Іван Петрович, Паліашвілі Полікапр Петровичd і Леван Паліашвілі
Файли у Вікісховищі

Заха́рій Петро́вич Паліашві́лі (також Паліяшвілі; груз. ზაქარია პეტრეს ძე ფალიაშვილი; 16 серпня 1871, Кутаїсі — 6 жовтня 1933, Тифліс) — грузинський композитор (один з основоположників грузинської класичної музики), музичний педагог, громадський діяч. Народний артист Грузинської РСР з 1925 року^[5]. Автор музики до сучасного Гімну Грузії.

Народився 4 [16] серпня 1871(18710816) року в місті Кутаїсі (нині Грузія) у багатодітній сім'ї співака церковного хору^[5], 6 (він, четверо братів і сестра^[6]) із 18 дітей якого стали професійними музикантами^[7]. Ази музичної освіти здобув у школі при католицькому костелі, де з 8 років співав у хорі та навчався гри на органі. Також брав уроки гри на фортепіано у кутаїського музиканта Ф. Мізандарі. Після переїзду сім'ї у 1887 році до Тифлісу, вступив до грузинського народного хору Ладо Агніашвілі^[6]. Музикою із ним займався старший брат Іван^[7]. Протягом 1895—1899 років навчався у Тифліському музичному училищі за класом валторни і вивчав теорію композиції у Миколи Кленовського^[5]. 1896 року розпочав записувати і обробляти грузинські народні пісні. У 1900—1903 роках навчався у Московській консерваторії за класом композиції у Сергія Танєєва. Під час навчання у Москві створив хор грузинських студентів, які виконували народні пісні, опублікував збірки народних пісень і статті про народну грузинську музику^[6].

З 1903 року повернувся до Тифлісу, де розгорнув широку творчу, педагогічну, виконавчу (як органіст та диригент), музино-громадську діяльність. Разом з Мелітоном Баланчивадзе, Дмитром Аркакішвілі та іншими музикантами брав активну участь у створенні нової грузинської музичної школи, у всебічному розвитку музичного життя Грузії^[5]. У 1905 році став одним із засновників Грузинського філармонічного товариства, протягом 1908—1917 років очолював хор, оркестр і музичну школу, які були створені при цьому товаристві^[8].

Вів педагогічну роботу. З 1919 року — професор, у 1919, 1923, 1929—1932 роках — директор Тбіліської консерваторії^[9].

Помер в Тбілісі 6 жовтня 1933 року. Похований у Тбілісі, в саду Грузинського театру опери і балету^[7].

Зібрав близько 300 грузинських народних пісень, частина з яких була опублікована 1910 року у «Збірнику грузинських народних пісень». Узагальнивши музичні особливості численних типів народних пісень і танців (карталіно-кахетських, гурійських, сванських та інших) сприяв розвитку грузинської професійної музики^[10].

У творчому доробку опери «Абесалом і Етері» (1918), «Даїсі» (1923), «Латавра» (1927). Серед інших творів — «Грузинська літургія», «Урочиста кантата» (1927, присвячена 10-й річниці Жовтневої революції), сюїта для оркестру (1927), хори, романси^[11][12].

• Ім'я митця було присвоєно:
  • у 1937 році — Грузинському театру опери та балету^[12];
  • низці музичних навчальних закладів^[12];
• У 1959 році в Тбілісі, в будинку на вулиці Давида Бакрадзе, № 10, де протягом 1915—1922 років мешкав композитор, відкрито Будинок-музей його імені^[13], також Будинок-музей його імені відкрито в Кутаїсі^[12];
• Його ім'я у Москві з 1960 року носили Малий Ржевський провулок та Ножовий провулок, які були однією вулицею Паліашвілі^[14]. 1993 року їм повернуті історичні назви^[15];
• У 1971 році в СРСР, до 100-річчя з дня народження композитора, випущена присвячена йому поштова марка, номіналом 4 копійки;
• У 1971 році заснована Державна премія Грузинської РСР імені Захарія Паліашвілі^[12];
• Його ім'я носять вулиці в Волгограді, Батумі, Кутаїсі, Тбілісі.
• Портрет Паліашвілі поміщений на банкноту номіналом у два грузинські ларі;
• У 2018 році Поштою Грузії випущена поштова марка номіналом один грузинський ларі, присвячена Захарію Паліашвілі.

• Г. Абрамовский, М. Арановский, И. Белецкий, С. Катонова, А. Кенигсберг, И. Ноткина, Г. Орлов, А. Утешев. З. П. Палиашвили // 50 опер. История создания. Сюжет. Музыка / редактор-составитель М. Друскин. — Ленинград : «Советский композитор», 1959. — С. 250—251. (рос.);
• Палиашвили, Захарий Петрович // Энциклопедический словарь. В двух томах / Б. А. Введенский (главный редактор). — Москва : «Советская энциклопедия», 1964. — Т. 2. — С. 160. (рос.);
• В. Дон. Палиашвили, Захарий Петрович // Театральная энциклопедия / Главный редактор: П. А. Марков. — Москва : Государственное научное издательство «Советская энциклопедия», 1965. — Т. IV Нежин—Сярев. — Ствп. 256—257. (рос.);
• Паліашвілі Захарій Петрович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 726.;
• Палиашвили Захарий Петрович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Палиашвили Захарий Петрович // Москва. Энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1980. — С. 485. (рос.);
• А. Г. Цулукидзе. Палиашвили Захарий Петрович // Окунев — Симович : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1978. — Ствп. 165—166. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 4). (рос.);
• В. H. Золочевський. Паліашвілі Захарій Петрович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с.;
• Палиашвили Захарий Петр. // Советский энциклопедический словарь / А. М. Прохоров. — Москва : Советская энциклопедия, 1986. — С. 960. (рос.);
• О. Аверьянова. Палиашвили Захарий Петрович // Творческие портреты композиторов: Популярный справочник / Гусева О. (ред.) и др. — Москва : «Музыка», 1990. — 444 с. — ISBN 5-7140-0234-2. (рос.).