Захист тварин — Вікіпедія

Захист тварин — вид природоохоронної діяльності, спрямованої на захист тварин від експлуатації їхніх популяцій людиною та захист прав тварин, як диких, так і свійських.

Людська діяльність у цій галузі передбачає безпосередню охорону тварин від діяльності людини, на відміну від охорони через збереження середовищ існування та ін. заходи непрямої охорони. Однією з найвідоміших форм є охорона (у т. ч. й збройна) гнізд великих хижих птахів у Британії та інших країнах ^{[1] [2]}.

Цей напрямок діяльності охоплює також активність людей, пов'язану з добробутом диких та здичавілих форм тварин (як правило, ссавців та птахів) у місцях концентрованого проживання людей, зокрема й стосовно утримання та поводження з тваринами, запобігання жорстокого поводження з тваринами.

Концепція є більше світоглядною і розвивається громадськими організаціями, соціальними психологами й філософами, і мало пов'язана з науковими дослідженнями, зокрема й у галузі екології, созології та зоології.

В Житомирі розташований КП Центр захисту тварин (вул. Сергія Параджанова, 87).[^[3]]

• див. також "Охорона тваринного світу", "Охорона природи", "Охорона рослинного світу"

Серед сучасних напрямків розвитку ідеї захисту тварин розрізняють такі основні:

Діяльність в цьому напрямку найчастіше полягає у підтриманні популяцій (а не долі окремих особин) і відповідає задачам досліджень у галузі охорони тваринного світу:

• формування червоних переліків, тобто списків видів та окремих популяцій, експлуатація яких має бути заборонена або жорстко регламентована (наприклад, "Червона книга України");
• розробка конкретних Планів дій щодо охорони окремих найбільш вразливих видів з окремими спеціальними положеннями щодо забезпечення їх захисту, у тому числі заборона полювання чи промислу в цілому або в окремих регіонах чи в окремі періоди (наприклад, угода ACCOBAMS щодо китоподібних або угода EUROBATS щодо кажанів в межах Боннської конвенції);
• формування спеціальних положень щодо утримання та транспортування тварин, зокрема й окремих положень у межах міждержавних угод (наприклад, в угоді СІТЕС щодо утримання або транспортування тварин, включених у додатки СІТЕС);
• безпосереднє регулювання популяцій окремих видів тварин^[4].

Діяльність у цьому напрямку найчастіше зводиться до питань дотримання біоетики і є галуззю громадянської активності, а не науковців чи природоохоронців:

• Благополуччя тварин, або добробут тварин (Animal welfare), що припускає контроль за психологічним і фізичним благополуччям тварин;
• Біоетика як поняття про моральні засади використання лабораторних тварин і рослин;
• Права тварин, деякі прихильники яких вважають неприпустимим окремі різновиди традиційного використання тварин людиною у своїй господарській діяльності.

Подібна діяльність у стосунку до свійських та синантропних тварин (насамперед псів та котів) припускає невизнання тварин як власності і спрямована переважно проти експлуатації і умертвіння тварин^{[5] [6]}, а також використання тварин як піддослідних у медико-біологічних експериментах.

• Гуманне ставлення до тварин
• Червона книга України
• План дій в созології
• Добробут тварин (= благополуччя тварин)
• Права природи (вкл. права тварин)
• Біоетика

1. ↑ Беркут (Aquila chrysaetus): заходи з охорони. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
2. ↑ Охорона гнізд // Західноукраїнське орнітологічне товариство. Архів оригіналу за 13 липня 2014. Процитовано 4 липня 2013.
3. ↑ КП «Центр захисту тварин» повертає тварин та котів на вулицю - zhytomyr-online.com. zhytomyr-online.com (укр.). 5 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
4. ↑ Закон України Про захист тварин від жорстокого поводження. Архів оригіналу за 6 серпня 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
5. ↑ Тема захисту тварин обіграна в фільмі «Білявка в законі 2»
6. ↑ * Британца посадили в тюрьму за сушку кошки (рос.) [Архівовано 17 листопада 2012 у Wayback Machine.] (рос.)