Заїченська волость — Вікіпедія
Заїченська волость | ||||
Центр | Заїченці | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 7907 (1885) | |||
Населення | 7012 осіб (1885) | |||
Густота | 81.2 осіб / км² | |||
Заїченська волость — адміністративно-територіальна одиниця Зіньківського повіту Полтавської губернії з центром у селі Заїченці.
Станом на 1885 рік складалася з 28 поселень, 4 сільських громад. Населення — 7012 осіб (3425 чоловічої статі та 3587 — жіночої), 1295 дворових господарств[1].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 5410 | 3721 |
Приватної власності | 2418 | 1924 |
Іншої власності | 79 | 79 |
Загалом | 7907 | 5724 |
Основні поселення волості станом на 1885:
- Заїченці — колишнє державне та власницьке село при ярі Безладовці за 30 верст від повітового міста, 1510 осіб, 293 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 лавки, 21 вітряний млин.
- Батьки — колишнє державне село при ярі Зезековий Берег, 2100 осіб, 515 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки, 2 лавки, базари по неділях, 3 ярмарки на рік, 25 вітряних млинів, 3 маслобійних заводи.
- Малі Будища — колишнє державне село при ярі Барабашів Яр, 1284 особи, 262 двори, православна церква, постоялий будинок, 11 вітряних млинів.
Старшинами волості були:
- 1900—1903 роках — Омельченко[2],[3];
- 1904—1907 роках — Сень[4],[5],[6];
- 1913 року — Федот Діодомидович Запорожець[7];
- 1915—1916 роках — Іван Михайлович Прасол[8],[9].
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1900. Составлен Д. А. Иваненко, Секретарем Полтавского Губернскаго Статистического Комитета. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1900
- ↑ рос. дореф. Адресъ-календарь и Справочная книжка Полтавской губерніи на 1903 годъ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1903
- ↑ рос. дореф. Адресъ-календарь. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1904. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1904
- ↑ рос. дореф. Справочная книжка по Полтавской губерніи на 1906. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія, аренд. Д. Н. Подземскимъ. 1906
- ↑ рос. дореф. Справочная книжка Полтавской губерніи на 1907 год. Полтава. Типо-литографія Губернскаго Правленія. 1907
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Электрическая Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1913
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1915 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1915
- ↑ рос. дореф. Памятная книжка Полтавской губерніи на 1916 годѣ. Изданіе Полтавскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1916
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |