Здиховський Олександр Панасович — Вікіпедія
Здиховський Олександр Панасович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 12 вересня 1907 Lazod, Росія | |||
Помер | 24 червня 1990 (82 роки) Донецьк | |||
Громадянство | Російська імперія → СРСР | |||
Діяльність | актор | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Олекса́ндр Пана́сович Здихо́вський (* 12 вересня 1907, ст. Муравйов-Амурськ (Лазо), Приморський край — † 24 червня 1990) — український режисер 1920-тих років.
Уродженець Зеленого Клину. У 1920-тих реемігрував в Україну.
1929 року закінчив Вінницький музичний технікум, був солістом і режисером вінницької Другої пересувної опери Правобережжя, режисер — С. Каргальський, диригент — М. Вериківський, хормейстер — С. Ю. Папа-Афанасопуло.
Протягом 1932—1941 років — соліст та режисер Луганського театру опери та балету, з 1941 — режисер. Художнім керівником та режисером театру був Микола Миколайович Боголюбов, музичним керівником та головним диригентом — заслужений артист республіки Олександр Гаврилович Єрофеєв, диригент — Макс Купер, балетмейстер Марк Цейтлін, художники — Олесь Власюк та Едуард Ляхович.
В 1948—1968 роках — головний режисер Донецького театру опери та балету.
З 1968 — художній керівник Донецького обласного Будинку працівників культури.
Зрежисував вистави:
- «Князь Ігор» Бородіна,
- «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського,
- «Фауст» Гуно,
- «Тарас Бульба» Лисенка,
- «Молода гвардія» Мейтуса,
- «Борис Годунов» Мусоргського,
- «Мазепа», «Черевички» Чайковського, «Кармен» Бізе.
Народний артист УРСР (1954), нагороджений совєцьким орденом Леніна.
- Експерт [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- УРЕ [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Донбас-опера (рос.)
- Правобережна українська опера [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Народний артист УРСР [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Здиховський Олександр Панасович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 144-145.