French
DeutschЗдовбицька волость — Вікіпедія
| Здовбицька волость | ||||
| Центр | Здовбиця | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 15 831 (1885) | |||
| Населення | 6314 осіб (1885) | |||
| Густота | 36.5 осіб / км² | |||
Здовбицька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Здовбиця.
Здовбицька волость існувала до 1921 року. З 1903 року на території волості існувало заштатне місто Здолбунів — того року це містечко отримало міські права. На відміну від усіх інших заштатних міст, не було окремою адміністративною одиницею, а було одним із поселень волості[1].
Станом на 1885 рік волость складалася з 16 поселень та 13 сільських громад. Населення — 6314 осіб (3233 чоловічої статі та 3081 — жіночої), 629 дворових господарства[2].
Основні поселення волості:
- Здовбиця — колишнє власницьке село за 27 верст від повітового міста, 1200 осіб, 126 дворів, 2 православних церкви, католицька каплиця, постоялий будинок, водяний млин. За 2 версти — станція залізниці Здолбунів. За 3 версти — село різничинців Здолбунів із 4 постоялими дворами, трактиром, 2 портерними, 7 лавками, базаром по неділях.
- Глупанин — колишнє власницьке село, 250 осіб, 31 двір, православна церква, водяний млин.
- Гульча — колишнє державне та власницьке село, 630 осіб, 75 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок. Поряд колонія чехів із костелом, трактиром, постоялим будинком, 2 лавками.
- Івачків — колишнє власницьке село, 270 осіб, 26 дворів, православна церква, школа.
- Копитків (Октавин) — колишнє власницьке село, 187 осіб, 27 дворів, православна церква, кузня.
- Новомильськ — колишнє власницьке село, 316 осіб, 41 двір, православна церква.
- П'ятигірря — колишнє власницьке село, 260 осіб, 31 двір, православна церква, водяний млин.
| Гміна Здолбіца | |
| 1920—1939 | |
| Воєводство | Волинське |
|---|---|
| Повіт | Рівненський, Здолбунівський |
| Адмінцентр гміни | Здовбиця |
| Тип гміни | Сільська |
| Громади | 23 |
Після окупації поляками Волині волость називали ґміна Здолбіца і включили до Рівненського повіту Волинського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Здовбиця. 18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, серед яких була і Здовбицька волость.
У польський час територія волості повністю збіглася з ґміною Здовбиця Рівненського повіту, а з 1925 року — Здолбунівського повіту.
1 січня 1925 р. ґміну Здолбіца вилучено з Рівненського повіту і включено до Острозького повіту, де повітовий центр було перенесено до міста Здолбунів, повіт перейменовано на Здолбунівський. [3]. А 8 липня того ж року місто Здолбунів було розширено за рахунок вилучення з сільської гміни Здовбиця села Здолбунів і всієї площі фільварку Здолбунів та включення їх до міської гміни Здолбунів[4].
На 1936 рік ґміна складалася з 30 громад[5]:
- Глупанин — село: Глупанин;
- Гринівщина — село: Гринівщина;
- Гульча Чеська — село: Гульча Чеська;
- Гульча — село: Гульча;
- Івачків — село: Івачків та залізнична станція: Івачків;
- Йосипівка — село: Йосипівка;
- Копитків — село: Копитків;
- Лідава — село: Лідава;
- Маївка — село: Маївка;
- Мар'янівка — село: Мар'янівка;
- Миротин — село: Миротин;
- Новомильськ — село: Новомильськ та хутір: Кут;
- Новосілки — село: Новосілки та колонія: Олександрівка;
- П'ятигори — село: П'ятигори;
- Порозів — село: Порозів та селище: Порозів;
- Старомильськ — село: Старомильськ;
- Степанівка — село: Степанівка та колонія: Клин;
- Стрільці-Великі — село: Стрільці-Великі;
- Тайкури — село: Тайкури, колонії: Юридика і Закревщина, хутори: Гусяк, Лиски і Кар'єр та селище: Підзамче;
- Урвенна — село: Урвенна;
- Загорощ — село: Загорощ та хутори: Слов'янщина і Софіївка;
- Залісся — село: Залісся;
- Здовбиця — село: Здовбиця, колонія: Крутий-Берег та хутори: Каменюха, Загаєцький і Зацерків'я.
17 січня 1940 року ґміна (волость) ліквідована через утворення Здолбунівського району.
- ↑ Список населенных мест Волынской губернии. - Житомир. Волынская губернская типография, 1906, с.180
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 lipca 1924 r. w sprawie podziału powiatu rówieńskiego na dwie jednostki administracyjne i kreowania powiatu kostopolskiego tudzież regulacji granic powiatów: rówieńskiego, dubnowskiego, łuckiego, ostrogskiego, krzemienieckiego i horochowskiego. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Dz.U. 1925 nr 98 poz. 689. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 28 січня 2017.
- ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki nr 1 z dnia 4 stycznia 1936 roku, s. 94-95 [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 190–191, 231. (рос. дореф.)
 | Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
