Зореліт — Вікіпедія

Зореліт — космічний апарат, здатний рухатися між зоряними системами, здійснюючи таким чином міжзоряний політ.

З опису фантастами зорельотів виділяють їх наступні характеристики:

кожен зореліт повинен мати змогу як мінімум перевищити третю космічну швидкість для того, щоб вийти за межі зони притягання зірки і її планетарної системи (при наявності такої);
якщо принцип навігації зорельоту побудований на релятивіській фізиці, в якій швидкість світла подолати неможливо, в його склад можуть входити:

камери анабіозу, якщо вся чи більшість команди космічного апарату буде перебувати в довготривалому сні до моменту прильоту;
великі житлові відсіки, якщо персонал космічного апарата буде активним протягом всього міжзоряного польоту (в цей час одні покоління можуть змінювати інші);
також в таких польотах потрібно враховувати релятивіське сповільнення часу, коли команда зорельоту після повернення виявляється набагато молодшою за своїх сучасників;

якщо політ відбувається за допомогою фантастичних технологій, типу виходу в гіперпростір, (гіперстрибок, гіперворота) чи телепортації, він характеризується недовготривалістю, технології подорожі автори або намагаються пояснити власними теоріями, або взагалі замовчують (особливо у космоопері);
у багатьох зорельотів, які відповідають пізнішим етапам космоплавання, присутня штучна гравітація у вигляді відцентрової камери або пристроїв маніпуляції гравітацією (антигравітація тощо).

Джерела