Йоахім Ховельяр-і-Солер — Вікіпедія

Йоахім Ховельяр-і-Солер
ісп. Joaquín Jovellar Soler Редагувати інформацію у Вікіданих
Голова Ради міністрів Іспанії
12 вересня — 2 грудня 1875 року
Монарх: Альфонс XII
Попередник: Антоніо Кановас дель Кастільйо
Наступник: Антоніо Кановас дель Кастільйо
 
Народження: 28 грудня 1819(1819-12-28) Редагувати інформацію у Вікіданих
Пальма, Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 17 квітня 1892(1892-04-17) (72 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мадрид, Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: цвинтар Сан-Ісідроd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Liberal-Conservative Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди:
Knight Grand Cross of the Order of Saint Ferdinand

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Йоахім Ховельяр-і-Солер (ісп. Joaquín Jovellar y Soler; 28 грудня 181917 квітня 1892) — іспанський військовик і політик, генерал-капітан Куби та Філіппін, голова уряду Іспанії 1875 року.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Закінчив військову академію. 1842 року у званні капітана був відряджений на Кубу. 1851 року повернувся на батьківщину, отримавши пост у міністерстві оборони. 1853 року йому було присвоєно звання майора, після чого поїхав до Марокко як особистий секретар Леопольдо О'Доннелла. Після поранення 1860 року отримав звання полковника.

1873 року Еміліо Кастелар призначив Ховельяра на посаду генерал-капітана Куби. Наприкінці 1874 року долучився до повстанців, які відновили монархію та звели на престол Альфонса XII. В першому кабінеті після реставрації монархії Ховельяр отримав портфель військового міністра. У вересні 1875 року він сформував власний уряд. Після нетривалого перебування на посту прем'єр-міністра Ховельяр знову виїхав на Кубу для придушення повстання. Пізніше був губернатором і генерал-капітаном Філіппінських островів.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Ховельяр, Иоахим // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)