Йоганн Даніель Тіціус — Вікіпедія

Johann Daniel Titius
Народився	2 січня 1729(1729-01-02)[1][2] Хойніце, Хойницький повіт, Поморське воєводство, Республіка Польща
Помер	11 грудня 1796(1796-12-11)[1][2] (67 років) Віттенберг, Священна Римська імперія
Місце проживання	Віттенберг
Країна	Королівство Пруссія
Національність	німець
Діяльність	астроном, фізик, математик, викладач університету, біолог, ботанік
Alma mater	Лейпцизький університет
Галузь	біологія, астрономія, фізика
Заклад	Лейпцизький університет Віттенберзький університет Лейкореяd Університет Мартіна Лютера
Науковий керівник	Johann Traugott Schulzd[3]
Аспіранти, докторанти	Adolph Julian Bosed[3] Johann Christoph Jänichend[3] Johann Christian Franked[3] Christian Friedrich Scheibnerd[3] Gottlob Friedrich Oerteld[3] Karl Friedrich Pfotenhauerd[3]
Відомий завдяки:	правило Тіциуса — Боде
Йоганн Даніель Тіціус у Вікісховищі

Йо́ганн Да́ніель Ті́ціус (нім. Johann Daniel Titius Von Wittenberg; 2 січня 1729(17290102) — 11 грудня 1796) — німецький астроном, фізик, біолог і професор у Віттенбергу^[4].

Народився 2 січня 1729 року в Коніці, у той час — Королівська Пруссія, феодальне володіння Корони Королівства Польського; нині Хойниці, Польща, у сім'ї Якоба Тітца (Jakob Tietz), купця і члена міської ради Коніца, та Марії Доротеї (Maria Dorothea), уродженої Ганов (Hanow). Його справжнє ім'я — Йоганн Тітц, але, як було заведено у XVIII столітті, Даніель, ставши університетським професором, латинізував своє прізвище і змінив його на Тіціус.

Здобув освіту в Лейпцизькому університеті (1749—1752), займався астрономією, фізикою та біологією, класифікував рослини, тварини і мінерали. Від 1756 року професор Віттенберзького університету.

Тіціус помер у Віттенберзі, курфюрство Саксонія, 11 грудня 1796 року^[4].

Тіціус найбільше відомий тим, що виявив емпіричну закономірність відстаней планет від Сонця залежно від їхніх номерів (1766), яку 1772 року підтвердив Йоганн Боде, — так зване правило Тіціуса — Боде^[5].

Тіціус сформулював це правило 1766 року, коли додав своє математичне спостереження щодо відстаней між планетами в німецький переклад книги Шарля Бонне «Споглядання природи». Воно передбачало, що на відстані 2,8 а.  о. від Сонця має розташовуватися орбіта ще не відкритої планети. 1801 року саме в цій зоні відкрито космічне тіло, відоме нині як Церера.

Почасти завдяки правилу Тіціуса — Боде перші чотири космічні тіла, знайдені приблизно в тій самій ділянці (у поясі астероїдів) спершу вважали повноцінними планетами. Після 15-річної перерви такі космічні тіла почали відкривати дедалі частіше, і врешті-решт Цереру разом з ними усіма перекваліфіковано в астероїди. Завдяки своїй сферичній формі Церера 2006 року отримала статус карликової планети^[6].

Правило Тіціуса — Боде доволі точно передбачило відстань до Урана, відкритого 1781 року Вільямом Гершелем, але для Нептуна і особливо Плутона правило виявилося недостатньо точним. Великий вплив це правило справило на організацію пошуку й відкриття малих планет — астероїдів.

Тіціус опублікував низку праць у галузі фізики, як-от набір умов і правил для проведення експериментів. Особливо його цікавила термометрія. 1765 року він представив огляд тогочасної термометрії. Він писав про металевий термометр, сконструйований Ганнсом Лезером (Hanns Loeser). У своїх трактатах з теоретичної та експериментальної фізики він використовував результати досліджень інших вчених, зокрема описи експериментів, написані Георгом Вольфгангом Крафтом (Georg Wolfgang Kraft) 1738 року^[7].

Тіціус активно займався біологією, зокрема класифікацією організмів і мінералів. На його роботу в галузі біології вплинула робота Карла Ліннея Lehrbegriff der Naturgeschichte Zum ersten Unterrichte^[8], його найдокладніша публікація з біології, присвячена систематичній класифікації рослин, тварин і мінералів, а також елементарних речовин — ефіру, вогню, повітря, води й землі^[7].

На честь ученого названі астероїд 1998 Тіциус і місячний кратер Тіціус на зворотному боці Місяця.