Йоган Гейзинга — Вікіпедія

Йоган Гейзинга
нід. Johan Huizinga
Йоган Гейзинга, з архіву музею Letterkundig
Народився	7 грудня 1872(1872-12-07)[1][2][…] Гронінген, Нідерланди[4][3][…]
Помер	1 лютого 1945(1945-02-01)[4][2][…] (72 роки) Де-Стег, Реден, Гелдерланд, Нідерланди[3][5][…]
Поховання	Угстгест
Країна	Нідерланди[6][5]
Діяльність	історик культури, історик, викладач університету, боєць опору, мовознавець, філософ, мистецтвознавець, антрополог
Сфера роботи	medieval historyd, діахронічне мовознавство, історія[7], історія культури[7], мистецтвознавство[7], філософія культури[7] і антропологія[7]
Alma mater	Гронінгенський університет і Лейденський університет
Заклад	Гронінгенський університет[3], Лейденський університет[5], Лейденський університет[5] і Гронінгенський університет[3]
Роки активності	1887[8] — 1945[8]
Magnum opus	Осінь Середньовіччя і Homo Ludens
Членство	Шведська королівська академія наук, Угорська академія наук, Нідерландська королівська академія наук[3], Королівська академія нідерландської мови та літератури, Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd і Австрійська академія наук
Конфесія	Mennonite Church in the Netherlandsd
Батько	Dirk Huizingad
Діти	Leonhard Huizingad і Jakob Herman Huizingad[9]
Нагороди	D.A. Thiemeprijsd (1920)
Йоган Гейзинга у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Йо́ган Ге́йзинга (нід. Johan Huizinga, МФА: [ˈjoːɦɑn 'ɦœyzɪŋɣaː]; *7 грудня 1872, Гронінген — †1 лютого 1945, Де-Стег) — нідерландський історик, теоретик культури.

Йоган Гейзинга народився в місті Гронінген (Нідерланди) в родині священика-меноніта. Вивчав історію індоєвропейської літератури і загальну історію, зокрема історіографію та теорії виникнення і розвитку світової культури — спершу в гімназії, потім у Гронінгенському університеті.

У 1905 році отримав посаду професора Гронінгенського університету, де викладав до 1915 року. Надалі перейшов до Лейденського університету, де активно працював у сфері суспільно-політичної критики доби 1920-30 роках.

Від 1938 року Йоган Гейзинга — голова Міжнародного комітету з культурного співробітництва Ліги Націй.

Й. Гейзинга викладав у Лейденському університеті і залишався його професором до 1940 року — до заборони німецькими окупантами вести викладання.

У роки окупації Нідерландів у 1942 році вченого було заарештовано німцями та ув'язнено і запроторено на декілька місяців до концтабору Сінт-Міхілсгестел (Sint Michielsgestel) біля міста Арнем, після чого йому вже не дозволили повернутися до Лейдена.

Йоган Гейзинга помер від виснаження у вигнанні в Де-Стег (De Steeg) 1 лютого 1945 року.

Вже у ранній науковій діяльності Й. Гейзинга зажив світової слави як прискіпливий дослідник історії західноєвропейського, зокрема нідерландського Середньовіччя та епохи Відродження. Найвідоміші праці цього періоду: «Осінь Середньовіччя» (нід. Herfsttij der Middeleeuwen, 1919) та «Еразм» (1924).

У 20-30 роки XX століття Йоган Гейзінга вніс багато нового в розуміння предмета і методу історичної науки. Його студії ролі міфів і фантазії в світовій цивілізації, а також гри як загального принципу становлення людської культури (найвідоміший твір вченого-філософа Homo Ludens «Людина, що грає»,1938) сприяли формуванню нових напрямів в антропології історичній, зокрема структурної антропології французького етнографа і соціолога Клода Леві-Строса.

Паралельно з О. Шпенглером Й. Гейзинга працював над проблемами типологізації культур, морфологічного аналізу культурно-історичних епох. Праці 1930-40 років присвячені критиці масової культури, наголошують на цивілізаційній кризі і перегукуються з працями Х. Ортеги-і-Гассета.

• Осінь Середньовіччя
• Homo Ludens

• Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури., Київ: Основи, 1994 (укр.)
• Homo Ludens; Статьи по истории культуры., М.: Прогресс — Традиция, 1997 ISBN 5-89493-010-3 (рос.)
• Осень Средневековья. Исследование форм жизненного уклада и форм мышления в XIV и XV веках во Франции и Нидерландах., М.: Айрис-пресс, 2004 (рос.)

• Гейзинга, Йоган // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Галушко К. Ю. Гейзинга, Гойзинга (Huizinga) Йоган [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 66-67. — ISBN 966-00-0405-2.
• Гейзинга Й. У затінку завтрашньої днини. — на сайті «Бібліотека Гумер» — Культурологія [Архівовано 30 травня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Гейзинга Й. Homo Ludens. Статті з історії культури. — на сайті «Бібліотека Гумер» — Культурологія [Архівовано 11 червня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Гейзинга Й. Політичне і воєнне значення лицарських ідей у пізньому Середньовіччі. — на сайті «Бібліотека Гумер» — Історія [Архівовано 30 травня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Йоган Гейзинга та його розуміння гри^{[недоступне посилання з липня 2019]} // La Verte