French
DeutschЙордан (історик) — Вікіпедія
| Йордан | |
|---|---|
| Народився | 6 століття  Римська імперія |
| Помер | 6 століття |
| Країна |  Східна Римська імперія |
| Національність | Готи[1] |
| Діяльність | історик, письменник |
| Знання мов | латина[2] |
| Magnum opus | Гетика і Life of Boethiusd |
Йо́рдан (лат. Jordanis, Jordanes, Jornandes, Иорнандъ; ?—?) — готський історик та хронікар VI століття. За походженням гот (острогот)[3]. Народився у Нижній Мезії[3]. Так само, як його дід, був нотарієм, при аланському полководцеві Гунтігісі Базі[3]. Первісно був аріанином, пізніше навернувся до нікейського віросповідання (халкидоніт)[джерело?]. В середньовічній німецькій (Й. Трісемус) і шведській (Е. Олай) традиції Йордан позначався єпископом[джерело?]. Автор «Гетики» (551), фундаментальної праці про історію готів[3].
- «Гетика» (бл. 551). Переказ готської історії Кассіодора, що не збереглася. Містить найбільш повні свідчення про варварський світ Центральної і Східної Європи в часи Великого переселення народів (германців і, зокрема, слов'ян). Відомо, що російською мовою «Гетика» вперше була перекладена українцем К. Кондратовичем (сер. XVIII ст.; рукопис)[джерело?].
- «Римська історія» («De summa temporum vel origine actibusque gentis Romanorum», або скорочено «Romana»). Своєрідна «римська альтернатива» до попередниці. Компіляція праць з візантійських та римських істориків, що робить «Романа» твором подібним до «Гетики» і відповідає спільній структурі. Твір має незначні згадки про напади слов'ян на Балкани, являється типовим зразком ранньохристиянського і пізньоримського письменства. Водночас, попри біблійні і апокаліптичні сюжети в «римській історії», Йордан робить деякі відступи (наприклад, посилання на візантійського правника і сучасника Ямвліха). В межах авторської концепції праці «Гетика» і «Романа» доповнюють одна одну спільним задумом (варварські напади, занепад ідеї «римської республіки», єресі, «нехтування світом» (contemptus mundi), Бог, тощо) — об'єднані історіографічною традицією, духовною культурою доби. Так, Л. ван Гуфф і П. ван Наффелен розглядають Йордана як маргінального представника «кола» Кассіодора («італійської еміграції» у візантійській столиці), чий унікальний голос відображає серед іншого кризу правління Юстиніана[джерело?].
- ↑ Michaud L. Biographie universelle ancienne et moderne, Biographie universelle, ancienne et moderne: Histoire, par ordre alphabétique, de la vie publique et privée de tous les hommes qui se sont fait remarquer par leurs écrits, leurs actions, leurs talents, leurs vertus ou leurs crimes.
- ↑ Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
- ↑ а б в г Котляр М. Ф. Йордан та його твір «Getica» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 655. — ISBN 966-00-0610-1.
- Котляр М. Ф. Йордан та його твір «Getica» [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 655. — ISBN 966-00-0610-1.
- Йордан // Довідник з історії України / За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Корсунский А. Р. Иордан // Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, 1965. — т. 6, стлб. 179.
- Van Hoof L., Van Nuffelen P. The Historiography of Crisis: Jordanes, Cassiodorus and Justinian in mid-sixth-century Constantinople // Journal of Roman Studies 107: 2017.
- Бібліографія. Йордан (історик) // Німецька національна бібліотека
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йордан (історик)
- Йордан, Йорнанд // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 564. — 1000 екз.
- Грушевський М. Йордан // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М. С. Твори у 50 томах. — Львів: Світ, 2004. — Т. 6. — С. 15–18.
