Йосиф (Семашко) — Вікіпедія

Йосиф Семашко
Митрополит Литовський і Віленський
6 квітня 1840 — 23 листопада 1868
Обрання:	6 квітня 1840
Церква:	Російська православна церква
Наступник:	Макарій Булгаков
Єпископ Жировицький
2 квітня 1833 — 12 лютого 1839
Обрання:	2 квітня 1833
Церква:	Руська Унійна Церква
Попередник:	Йосафат Булгак
Єпископ-помічник Полоцький
21 квітня 1829 — 2 квітня 1833
Обрання:	21 квітня 1829
Церква:	Руська Унійна Церква
Титулярний єпископ Мстиславський
21 квітня 1829 — 2 квітня 1833
Обрання:	21 квітня 1829
Церква:	Руська Унійна Церква
Народження:	25 грудня 1798(1798-12-25) Павлівка, Липовецький повіт Київська губернія, Російська імперія
Смерть:	23 листопада 1868(1868-11-23) (69 років) Вільно, Російська імперія
Похоронений:	Вільно, Монастир Святого Духа
Батько:	Йосиф
Прийняття священичого сану:	28 грудня 1821
Єпископська хіротонія:	4 серпня 1829
Нагороди:

Йо́сиф Сема́шко (25 грудня 1798, Павлівка — 23 листопада 1868, Вільно) — митрополит, церковний діяч родом з сучасної Вінниччини. Спочатку унійний, з 1839 православний.

Народився у селі Павлівка Липовецького повіту Київської губернії (нині Іллінецький район Вінницької області) в сім'ї греко-католицького^[1] священника. Закінчив Головну Духовну Семінарію при Віленському університеті, з 1821 — священик, з 1822 у Петербурзі при уніятському департаменті Римо-Католицької Духовної Колеґії. Записка С. про приєднання уніятів до Православної Церкви і проект реорганізації Унійної Церкви були використані у царському декреті 1827 про створення окремої Греко-уніатської колеґії. З 1829 — єпископ мстиславльський, з 1832 — литовський і голова білоруської консисторії. 1835 року як член таємного Комітету уніатських справ підготував підпорядкування (1837), а в 1839 р. приготував «приєднання» Унійної церкви до Російської православної. 1840 — архієпископ литовський і віленський. 1844 року переїхав до Жировичів і, як правлячий православний архієпископ, допомагав русифікувати Білорусь. 1847 — член Святішого Синоду. 1852 — митрополит.

Переконував останніх греко-католицьких єпископів Білорусі Василя Лужинського (адміністратор Полоцької єпархії) та Антонія Зубка (Берестейський єпископ) перейти на православ'я. Батька наказав вивезти на Сибір через відмову перейти на московське правовслав'я; як виняток, був вивезений вглиб Росії.^[1]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йосиф (Семашко)

• Минські духовні школи (біографія Йосифа Семашка) [1]
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 112. ISBN 5-7773-0359-5
• Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.

• Bishop Józef Siemaszko (Semaško) † [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.