КВ-13 — Вікіпедія

КВ-13 (Об'єкт 233)
Тип	середній танк Схема: класична
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1943
Оператори	СРСР
Історія виробництва
Виготовлення	1942–1943
Виготовлена кількість	3
Характеристики
Вага	32
Довжина	6650
Довжина ствола	41,5
Ширина	2800
Висота	2500
Обслуга	3
Калібр	76-мм ЗІС-5
Приціл	телескопічний ДТ-7, перископічний ПТ4-7
Броня	вальцована і лита сталева Лоб: 135, верх: 120 / 30°, середина: 60 / 70°, низ: 100 / 40° Борт: верх: 85 / 0°, низ: 75 / 0° Корма: верх: 60 / 55°, низ: 85 / 15° Дах: 20 Днище: 20 Башта: лоб: 85, маска гармати: 85, борт: 85 / 20°, корма: 85 / 30°, дах: 20
Головне озброєння	боєкомплект: 57-65
Другорядне озброєння	1 × ДТ-29
Двигун	V-подібний 12-циліндровий дизельний рідинного охолодження 600
Питома потужність	18,8
Підвіска	індивідуальна торсіонна тиск на ґрунт: 0,8
Дорожній просвіт	450
Паливо	дизельне
Швидкість	шосе: 65
Прохідність	підйом: 27° стінка: 1,0 рів: 2,2 брід: 1,3
КВ-13 у Вікісховищі

КВ-13 (об'єкт 233) — дослідний радянський середній танк періоду Другої світової війни. Був створений в конструкторському бюро СКБ-2 Челябінського Кіровського заводу наприкінці 1941 — початку 1942 року як «універсальний» танк, призначений для заміни у виробництві як середніх Т-34, так і важких КВ.

Перший прототип КВ-13 був виготовлений навесні 1942 року, проте проведені восени того ж року випробування показали його низьку механічну надійність, а також необхідність посилення бронезахисту та введення тримісної башти. Хоча в грудні 1942 року було розпочато виготовлення двох доопрацьованих прототипів, в конструкції яких були враховані ці вимоги, роботи з КВ-13 як середнього танка були припинені на користь продовження випуску Т-34. Подальший розвиток проекту, з використанням двох доопрацьованих прототипів, призвів до створення в 1943 року серійного танка ІС-1.

КВ-13 іменувався як «середній танк важкого бронювання». Найсильнішим змінам піддалася ходова частина танка, де замість 6 опорних котків використовували 5 зміненої конструкції. Ширина КВ-13 при цьому зменшилася до 2 800 мм, а довжина корпусу склала 6 650 мм. Башта танка, зберегла схожість з баштою КВ-1с, але набула більш обтічного вигляду. Майже всі основні елементи конструкції були виконані литими, що дозволило скоротити внутрішній замкнений обсяг та довести лобову броню корпусу танка до 120 мм, башти — до 85 мм, тим самим перевершивши серійні КВ-1. Однією з особливостей цього танка було мінімальне використання кольорових металів при його виготовленні.

• Свирин М. Н. Броневой щит Сталина. История советского танка 1937—1943. — М. : Яуза, Ексмо, 2006. — 448 с. — (Радянські танки) — 4000 прим. — ISBN 5-699-16243-7.
• А. Г. Солянкин, М. В. Павлов, І. В. Павлов, І. Г. Желтов. Вітчизняні броньовані машини. XX століття. 1941 — 1945. — Москва : Експрінт, 2005. — 448 с. — 2000 прим. — ISBN 5-94038-074-3.

Це незавершена стаття про бронетехніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.