Кагул (місто) — Вікіпедія

місто
муніципій і прикордонний населений пункт^d

Місто Кагул рум. Cahul
Герб
Основні дані
45°45′ пн. ш. 28°11′ сх. д. / 45.750° пн. ш. 28.183° сх. д. / 45.750; 28.183
Країна	Молдова
Район	Кагульський район
Комуна	Кагул
Перша згадка	2 липня 1502[2][3]
Статус	з 1835 року
Населення	35 488 осіб (2004, перепис[1])
Площа	33,91 км² км²
Поштові індекси (Poșta Moldovei)	3900, 3901, 3905, 3907, 3909
Телефонний код	+373-299
Часовий пояс	UTC+2
Висота над р.м.	50 м
Водойма	річка Прут
Міста-побратими	Меджидія (2008), Васлуй (2011), Пор-сюр-Сон (2005)[4], Карманьола (2008), Шяуляй (2010), Ізмаїл (2013), Текуч (2015), Томі (2017), Кимпіна (2018), Лейрія (2018), Ясси (2021), Констанца (2021)
Відстань
Найближча залізнична станція	Кагул
До районного центру
До Кишинева
— фізична	135 км
Місцева влада
Вебсторінка	kagul.ru
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	618456
Freebase	/m/0361qk
Карта
Кагул Кагул (Молдова)
Кагул у Вікісховищі

Кагу́л (рум. Cahul) — місто на півдні Молдови, поблизу річки Прут, центр Кагульського району, курорт.

Офіційно містом Кагул став у грудні 1835 року, він одержав свою назву на честь Перемоги російських військ над турецькою армією при річці Кагул в 1770 році. До того часу поселення називалося спочатку Шкея, потім — Фрумоаса (Гарне), і вперше було згадане в государевих грамотах на початку XVI століття.

Кагул розташований на відкритому місці з невеликим ухилом до річки. Місто добре сплановане. Невелика притока Пруту, річка Фрумоаса, ділить його на дві нерівні частини — північну й південну.

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується морським кліматом. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 21.4 °C (70.5 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -2.7 °С (27.1 °F).^[5]

Місто було утворене в 1835 році. Наприкінці XIX століття населення Кагула становило 6115 осіб. Місто мале: торговельних місць — 71 (з річним обігом 235500 рублів), 3 гончарні заводи (з обігом 300 рублів), 2 цегельні заводи (з обігом 1500 рублів), шкіряний завод (з обігом 900 рублів), 40 млинів (1 паровий, 3 водяні, кінний, 35 вітряних), 2 пасіки. В місті діяли 2-класне чоловіче й 1-класне жіноче училища. Дохід міста в 1891 році склав 22477 рублів, витрати — 22311 рублів. Місто мало митний пункт, через який привезено в 1891 році товарів на 778 рублів, вивезено — на 467030 рублів.

На початку 1960-х років у Кагулі виявлене джерело теплої сірководневої хлориднонатрієвої мінеральної води, придатної для лікування різних захворювань. Кагульська мінеральна вода відрізняється високим вмістом брому і йоду та застосовується при лікуванні захворювань серцево-судинної й нервової систем, опорно-рухового апарата і хвороб шкіри. З 1978 року працює курортний санаторій «Nufarul Alb» («Біле Латаття»), що й дає місту право називатися курортним.

У часи МРСР у місті збудовані виноробні підприємства, заводи (рибокоптильний, пивоварний, сухих фруктів, будматеріалів), кагульська дослідна станція зрошуваного землеробства й зональна агрохімічна лабораторія, гідромеліоративний радгосп-технікум, медичне та педагогічне училища, відкрито історико-краєзнавчий музей.

У 1991 році після виходу Молдавської РСР зі Радянського Союзу, знаходиться в незалежній Молдові.

В 1970 році населення міста становило 26 тисяч осіб.

За даними перепису 2014 року, населення Кагулу становило 30 018 жителів (що робить його сьомим за величиною містом Молдови), зменшившись порівняно з попереднім переписом 2004 року, коли було зареєстровано 36 805 жителів. З них 13 951 були чоловіками і 16 067 жінками.

Серед нечисленних архітектурних пам'яток, що збереглися в Кагулі, особливе місце займає чинний Собор Святих Архангелів Михаїла і Гавриїла, збудований у 1850 році.

У Кагулі є краєзнавчий музей, більшу частину колекції якого становлять археологічні знахідки, що представляють Трипільську культуру. Цікава також колекція російської зброї, обмундирування і нагород, що зображає історію російсько-турецьких війн XVIII століття.

Кагул є великим фестивальним центром. Тут проходять два фольклорні («Нуферул Альб» і «Бобочелул») та музичний фестиваль «Обличчя друзів».

• «Нуферул Альб» («Біле латаття») з 1993 року є членом Міжнародної федерації фольклорних фестивалів (C.I.O.F.F.) і входить до її офіційного календаря. Він проводиться раз на два роки, на початку липня. У фестивалі беруть участь колективи, що виконують відновлений або стилізований фольклор.
• Фестиваль дитячих фольклорних танцювальних колективів «Бобочелул» («Бутон латаття») проводиться з 1998 року, став регулярним і придбав певну популярність.
• «Обличчя друзів» замислювалася як щорічна зустріч кагульських музикантів, що працюють у легких музичних жанрах. Згодом фестиваль виріс із провінційного заходу в подію міжнародного масштабу і щорічно збирає кілька тисяч гостей.

У місті є команда ФК «Кагул-2005», яка виступає в молдавському дивізіоні «А».

• Юрій Греков — письменник-фантаст і редактор
• Борис Заходер — дитячий письменник, автор сценарію й пісень до мультфільму «Вінні Пух»
• Серж Московичи — французький психоаналітик і психолог. Дитячі роки провів у Кагулі.
• Віка Жигуліна — молдавсько-румунська співачка, продюсерка та діджей.
• Дорфман Борис Менделевич — єврейський публіцист, дослідник єврейської культури та львівський громадський діяч.
• Анатолій Кирику — молдавський важкоатлет.

Кагул є містом-побратимом з:

• Меджидія, Румунія
• Васлуй, Румунія

• Кагульський округ

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кагул (місто)

• Сайт про Кагул — Південну столицю Молдови
• Історія південної столиці
• Фестивалі Кагула
• Сайт про Кагул й Молдову [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Сайт міста Кагула