Казанський собор (Москва) — Вікіпедія

Казанський собор
55°45′19″ пн. ш. 37°37′09″ сх. д. / 55.755405555556° пн. ш. 37.619252777778° сх. д. / 55.755405555556; 37.619252777778
Тип споруди	православний храм і пам'ятка архітектури[d]
Розташування	Росія, Тверський
Початок будівництва	1625
Будівельна система	цегла
Стиль	архітектура Росії[d] і псевдоросійський стиль
Належність	православ'я
Єпархія	Московська єпархія
Стан	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[1]
Оригінальна назва	рос. Казанский собор
Епонім	Казанська ікона Божої Матері
Вебсайт	kazanski-sobor.ru/_index.php
Казанський собор (Москва) (Росія)
Казанський собор у Вікісховищі

Собор Казанської ікони Божої Матері (Казанський собор) (рос. Казанский собор) — православна церква перед монетним двором на розі Красної площі та Микільської вулиці в Москві, закладена в 1625. Знесена більшовиками в 1936 під час сталінської реконструкції району Манежної площі. Відновлено в 1990—1993 за проектом архітекторів Олега Журіна і Геннадія Мокєєва^[2][3].

Дерев'яний Казанський собор був побудований на кошти воєначальника Дмитра Пожарського в пам'ять про перемогу Московії в Московській битві 1612 року. Його звели на місці колишньої будівлі торгових рядів, проте біля огорожі храму ще довго перебував ринок. У собор помістили Казанську ікону Божої Матері - головну військову святиню Другого народного ополчення. Вона була доставлена ​​Пожарським з Введенської церкви на Луб'янці. Собор освятив патріарх Філарет в жовтні 1625. З моменту відкриття і до 1765 до собору влаштовувалися хресні ходи: в день набуття ікони в Казані - 8 липня.

Після пожежі в 1630 собор збудували в камені під керівництвом зодчого Абросімова Максимова. За іншою версією, керували роботами майстра Семен Глєбов і Наум Петров. Головний престол освячений в 1636 в присутності царя Михайла Федоровича і патріарха Іоасафа, а північний боковий вівтар Аверкія Ієрапольського - восени 1637.