Канапа — Вікіпедія

Кана́па (від фр. canapé через пол. kanapa) — різновид дивана, на якому підлокотники розташовані значно нижче, ніж спинка. Оскільки це один із найпоширеніших стилів дивана, слово «канапа» часто вживають як синонім до «диван»^[1], за винятком випадків, коли йдеться про антикваріат або репродукції зразків XVIII століття.

Історично канапа — різновид меблів, схожий на кушетку чи диван. Канапа мала дерев'яну основу, чотири дерев'яні ніжки, оббите м'яке сидіння, походить із Франції, виник у XVIII столітті. Стиль канапи був створений за часів правління королів Людовика XV та Людовика XVI. Схожим та одночасно відмінним був дизайн, розроблений Томасом Чіппендейлом, що пізніше став популярним у США у XIX столітті^[2]. У виготовлені часто використовували дорогоцінні листяні породи дерева, такі як горіх, вишня та червоне дерево.

У Конотопському краєзнавчому музеї зберігається канапа сім'ї Лазаревських, на котрій у 1859 році сидів Тарас Шевченко під час свого триденного перебування в родинній садибі Лазаревських у селі Гирявка (нині село Шевченкове Конотопського району)^[3].

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.