Кантони Швейцарії — Вікіпедія

Swiss cantons
Schweizer Kantone (нім.)
Cantons suisses (фр.)
Cantoni svizzeri (італ.)
Chantuns svizras (романш.)
Відомо також як:
  • Stand
  • État
  • Stato
Країна Швейцарія
ТипФедеративна держава
РозташуванняШвейцарська Конфедерація
Знаходиться вкраїна
СтвореноXVI століття
Кількість26 кантонів (станом на 1979)
Кількість населення15 778 (Аппенцелль-Іннерроден) — 1 421 895 (Цюрих)
Площа36 км² (Базель-Штадт) — 7 105,5 км² (Граубюнден)
Підрозділиокруги та громади
CMNS: Кантони Швейцарії у Вікісховищі

26 кантонів Швейцарії (нім. Kanton, фр. canton, італ. cantone, романш. chantun) є союзними членами Швейцарської Конфедерації. Ядро Швейцарської Конфедерації утворено трьома першими союзниками-конфедератами, які називалися лісовими кантонами (нім. Waldstätte). Для двох наступних визначних віх розвитку кантональної системи Швейцарії вживають терміни нім. Acht Alte Orte («конфедерація восьми»;[1] між 1353 та 1481 роками) та нім. Dreizehn Alte Orte («конфедерація тринадцяти» в 1513—1798 роках), які позначають важливі проміжні періоди Старої Швейцарської конфедерації.

Кожен кантон (або раніше: нім. Statt («місцина/поселення») чи нім. Städte und Länder («міста та сільські землі»), або нім. Ort («терен», букв.: «місце», що стосувалося суверенної території, спільноти) чи нім. Stand («союзний член») з XIII ст. до бл. 1800 рік) був повністю суверенною державою[2] з власним контролем над кордонами, армією та валютою від Вестфальського миру (1648) до заснування швейцарської федеральної держави 1848 року, з коротким періодом централізованого управління в часи Гельветійської республіки (1798—1803), саме під час якої був повністю визначений сам термін «кантон». З 1833 року існували 22 кантони[Заувага 1], які перетворилися на 23, коли 1979 року зі складу кантону Берн було виокремлено кантон Юра[3].

Термінологія та її історичний розвиток

[ред. | ред. код]

Термін «кантон» вживається на позначення адміністративної одиниці низки країн і відомий з французької назви XV ст. у значенні «кут, край» (записано у Фрайбурзі 1475 року), але найбільш відомий саме у вжитку щодо швейцарських кантонів.

У німецькомовній Швейцарії використовувався термін нім. Ort («терен») з початку XV ст. як загальний термін для об'єднань міст та сільських спільнот, які до того окремо іменували нім. Städte («міста») та нім. Länder («сільські місцевості»), або навіть нім. Stett/Statt («місцина») до та під час початку Старої Швейцарської конфедерації.[4]. Після 1550 року дедалі частіше використовувався термін нім. Stand («держава»).

Французький термін кантон зрідка почав використовуватись у німецькій мові після 1648 року, а використання назв Ort та Stand у німецькомовній частині Швейцарії поступово зникло лише після Гельветійської республіки. І лише з Актом про медіацію 1803 року німецькомовний варіант Kanton став офіційною назвою; потім це було записано в Конституцію Швейцарії 1848 року.

Термін Stand використовується синонімічно (франзузькою état) і відображений у назві верхньої палати швейцарського парламенту, Раді кантонів (нім. Ständerat, фр. Conseil des États, італ. Consiglio degli Stati, романш. Cussegl dals Stadis).

«Республіка»

У конституціях окремих кантонів затверджено їхні довші офіційні назви. Більшість кантонів Романдії (Женева, Юра, Невшатель, Вале[5] та Во[6]) і Тічино[7] офіційно іменують себе республіками (république/repubblica), принаймні в конституціях. Наприклад, офіційна назва кантону Женева — «Республіка і кантон Женева» (фр. République et canton de Genève).

Історія

[ред. | ред. код]
«Конфедерація 13 кантонів» Старої Швейцарської конфедерації (1513—1798)

У XVI столітті Стара Швейцарська конфедерація складалась із 13 суверенних союзних членів (нім. Dreizehn Alte Orte) двох різних типів: 5 сільських держав — Урі, Швіц (назва якого була запозичена для конфедерації), Унтервальден, Гларус, Аппенцелль — та 8 міських держав — Цюрих, Берн, Люцерн, Цуг, Базель, Фрібур, Золотурн, Шаффгаузен.

Хоча формально швейцарці були частиною Священної Римської Імперії, де-факто вони стали незалежними, коли перемогли імператора Максиміліана 1499 року під Дорнахом.[8]

У ранній модерний період окремі члени конфедерації почали вважатися республіками; 6 держав (5 сільських та Цуг) мали традицію прямої демократії у формі нім. Landsgemeinde, а міські держави управлялись через представництво в міських радах, де-факто олігархічних системах, у яких домінували шляхетські родини.[9]

Старий порядок була відкинуто при утворенні Гельветійської республіки після вторгнення наполеонівської армії у Швейцарію 1798 року. У Гельветійській республіці кантони були лише адміністративними одиницями без будь-якого суверенітету. Республіка була повалена через п'ять років, і суверенітет кантонів був відновлений Актом про медіацію 1803 року. Статус Швейцарії як федерації держав також був відновлений, і вона вже складалася з 19 кантонів (до традиційних Тринадцяти кантонів додались колишні асоційовані та підвладні землі: Санкт-Галлен, Граубюнден, Ааргау, Тургау, Тічино, Во). Три додаткові західні кантони, Вале, Невшатель та Женева, приєдналися 1815 року.

Процес Реставрації, завершений до 1830 року, повернув майже всі колишні феодальні права шляхті кантонів, що призвело до повстань сільського населення. Втіленням цих демократичних сил була Ліберальна радикальна партія, яка закликала до прийняття нової федеральної конституції. Ця напруженість разом з релігійним питанням («питання єзуїтів») призвела до збройного конфлікту в 1840-ті та короткої Зондербундської війни. Перемога радикальної партії мала наслідком формування Швейцарії як федеративної країни 1848 року. Кантони отримали великий суверенітет, але вже не мали права утримувати власну армію чи підтримувати міжнародні відносини. З урахуванням провалу революцій 1848 року в Західній Європі Швейцарія від 1848 року і до кінця Першої світової війни була (за винятком Третьої французької республіки) єдиною демократичною республікою в оточенні відновлених монархій Франції, Італії, Австро-Угорщини та Німеччини.

Конституція

[ред. | ред. код]
22 кантональні герби (усі, крім Юри, напівкантони представлені спільно) на вітражі в куполі Федерального палацу Швейцарії (бл. 1900 р.)

Кожен кантон має власну конституцію, законодавчу владу, уряд та суд.[10] У більшості кантонів законодавча влада представлена однопалатними парламентами з кількістю депутатів від 58 до 200. У декількох кантонах законодавча влада представлена генеральною асамблеєю (нім. Landsgemeinden). Кантональні уряди складаються з 5—7 членів[11].

Федеральна конституція Швейцарії декларує, що кантони є суверенними в тій мірі, у якій їхній суверенітет не обмежений федеральним законом. Кантони також мають усю владу та компетенції, які не були делеговані Конфедерації конституцією. З найбільш важливого, кантони відповідальні за охорону здоров'я, соціальний захист, підтримання правопорядку та публічну освіту; вони також зберігають право на оподаткування. Кантональні конституції визначають ступінь автономності, яка надається муніципалітетам, тому вона є різною, але майже завжди включає право оподаткування та муніципальне законодавство.

Площі і населення кантонів також різні — від 37 км2 до 7 105 км2 та від 15 тис. до 1 244 тис. населення відповідно.

Пряма демократія

[ред. | ред. код]

Як на федеральному рівні, всі кантони мають якусь форму прямої демократії. Громадяни можуть вимагати народного голосування для зміни конституції чи законів кантону, або накладання вето на закони, прийняті парламентом. Загальні народні асамблеї (Landsgemeinde) нині існують лише в кантонах Аппенцелль-Іннерроден та Гларус. У всіх інших кантонах демократичні права висловлюються таємним голосуванням.

Перелік кантонів

[ред. | ред. код]

Кантони наведені в порядку, зазначеному у федеральній конституції.[Заувага 2] Він відображає історичний порядок старшинства Восьми кантонів у XV сторіччі, після якого наводяться інші кантони в порядку історичних дат їхнього вступу до Конфедерації.[12]

Герб Код Кантон З Столиця Населення[13] ВВП на 1 особу (2014)[14] у CHF Площа (км2) Густота населення

(на 1 км2)[Заувага 3]

Кількість муніципалітетів Офіційні мови
Coat of arms of Zürich ZH Цюрих 1351 Цюрих 1 487 969 96 411 1 729 701 168 німецька
Coat of arms of Bern BE Берн 1353 Берн 1 026 513 76 307 5 959 158 352 німецька, французька
Coat of arms of Luzern LU Люцерн 1332 Люцерн 403 397 65 119 1 497 233 83 німецька
Coat of arms of Uri UR Урі 1291[15] Альтдорф 36 145 51 332 1 077 33 20 німецька
Coat of arms of Schwyz SZ Швіц 1291[15] Швіц 155 863 58 788 908 143 30 німецька
Coat of arms of Obwalden OW Обвальден 1291 або 1315 (як частина Унтервальдена) Зарнен 37 378 64 253 491 66 7 німецька
Coat of arms of Nidwalden NW Нідвальден 1291 (як Унтервальден) Штанс 42 556 69 559 276 138 11 німецька
Coat of arms of Glarus GL Гларус 1352 Гларус 40 147 67 379 685 51 3 німецька
Coat of arms of Zug ZG Цуг 1352 Цуг 123 948 150 613 239 416 11 німецька
Coat of arms of Fribourg FR Фрібур 1481 Фрібур 311 914 58 369 1 671 141 150 французька, німецька
Coat of arms of Solothurn SO Золотурн 1481 Золотурн 269 441 65 588 790 308 109 німецька
Coat of arms of Basel-City BS Базель-Штадт 1501 (як Базель до 1833/1999) Базель 198 249 163 632 37 5 072 3 німецька
Coat of arms of Basel-Country BL Базель-Ланд 1501 (як Базель до 1833/1999) Лісталь 286 848 68 537 518 502 86 німецька
Coat of arms of Schaffhausen SH Шаффгаузен 1501 Шаффгаузен 80 769 85 529 298 246 26 німецька
Coat of arms of Appenzell Ausserrhoden AR Аппенцелль-Ауссерроден 1513 (як Аппенцелль до 1597/1999) Герізау[Заувага 4] 54 954 56 663 243 220 20 німецька
Coat of arms of Appenzell Innerrhoden AI Аппенцелль-Іннерроден 1513 (як Аппенцелль до 1597/1999) Аппенцелль 16 003 61 067 173 87 6 німецька
Coat of arms of St. Gallen SG Санкт-Галлен 1803[16] Санкт-Галлен 502 552 72 624 2 026 222 77 німецька
Coat of arms of Graubünden GR Граубюнден 1803[17] Кур 197 550 70 968 7 105 26 114 німецька, романшська, італійська
Coat of arms of Aargau AG Ааргау 1803 Аарау 663 462 61 959 1 404 388 213 німецька
Coat of arms of Thurgau TG Тургау 1803[18] Фрауенфельд / Вайнфельден[Заувага 5] 270 709 60 533 991 229 80 німецька
Coat of arms of Ticino TI Тічино 1803[19] Беллінцона 354 375 82 438 2 812 110 130 італійська
Coat of arms of Vaud VD Во 1803[20] Лозанна 784 822 68 084 3 212 188 318 французька
Coat of arms of Valais VS Вале 1815[21] Сьйон 339 176 52 532 5 224 53 134 французька, німецька
Coat of arms of Neuchâtel NE Невшатель 1815/1857[22] Невшатель 178 567 83 835 803 206 36 французька
Coat of arms of Geneva GE Женева 1815 Женева 489 524 102 113 282 1 442 45 французька
Coat of arms of Jura JU Юра 1979[23] Делемон 73 122 64 606 839 82 57 французька
Coat of arms of Switzerland CH Швейцарія Берн 8 419 550 78 619 41 285 174 2 289 німецька, французька, італійська, романшська

Дволітерні позначення кантонів широко використовуються, наприклад на номерах авто, а також у кодах ISO 3166-2 для Швейцарії з префіксом «CH-» (Confœderatio Helvetica — Гельветійська конфедерація — де Helvetia є давньоримською назвою регіону). Наприклад, CH-SZ використовується для кантону Швіц.

Напівкантони

[ред. | ред. код]

Шість із 26 кантонів традиційно, але вже не офіційно, мають назви «напівкантони» (нім. Halbkanton, фр. demi-canton, італ. semicantone, романш. mez-chantun), що віддзеркалює історію взаємної асоціації або поділу.

Напівкантони ідентифікуються в першій статті Швейцарської федеральної конституції 1999 року шляхом поєднання з іншою «половиною» сполучником «та». Це кантони Базель-Штадт та Базель-Ланд, Аппенцелль-Ауссерроден та Аппенцелль-Іннерроден, Обвальден та Нідвальден.[24] Перегляд конституції 1999 року залишив цю відмінність на прохання урядів цих шести кантонів як спосіб позначити історичну асоціацію напівкантонів одного з одним.[25] Перша стаття конституцій 1848 та 1874 років визначала Конфедерацію як союз «22 суверенних кантонів»[26] та позначала напівкантони як «Unterwalden (ob und nid dem Wald [‘над та під лісами’])», «Basel (Stadt und Landschaft [‘місто та земля’])» та «Appenzell (beider Rhoden [‘обидві роди’])».[27] Хоча термін «напівкантони» залишився у звичайному використанні, конституція 1999 року та офіційна термінологія з того часу використовує назву «кантони з половиною кантонального голосу».[28]

Після того, як 1848 року їхня асоціація стала просто історичним фактом, напівкантони рівні іншим кантонам у всьому, крім двох аспектів:[29]

  • вони обирають лише одного члена Ради держав замість двох (параграф 2 статті 150 Конституції);
  • у народних референдумах щодо змін до конституції, які вимагають і згоду більшості населення, і згоду більшості кантонів (Ständemehr / majorité des cantons), результат голосування їх населення враховується лише як половина (статті 140, 142). Це означає, що для цілей конституційного референдуму принаймні 12 із 23 результатів голосування населення по кантонах повинні підтримати поправку.[30]
Карикатура на поділ Базеля, 1833

Причини, за якими три пари напівкантонів історично входили в асоціацію, різні:

  • Унтервальден ніколи не мав єдиної юрисдикції. Початково Обвальден, Нідвальден та Абатство Енгельберг формували окремі спільноти. Проте спільний термін Унтервальден лишається у використанні для позначення території, яка взяла участь у створенні Старої Швейцарської конфедерації 1291 року разом із кантонами Урі та Швіц. Федеративна хартія 1291 року передбачала участь представників усіх трьох «теренів».[31]
  • Кантон Аппенцелль поділився на сукупність «внутрішніх» та «зовнішніх» род (Rhoden) внаслідок Реформації у Швейцарії 1597 року:[32] Аппенцелль-Іннерроден (католицький) та Аппенцелль-Ауссерроден (протестантський).
  • Кантон Базель був поділений 1833 року після того, яка сільська місцевість Базеля (зараз кантон Базель-Ланд) оголосила свою незалежність від міста Базель (зараз кантон Базель-Штадт), після періоду протестів та збройного конфлікту про недостатнє представництво численнішого сільського населення в політичній системі кантону.

У XX сторіччі частина юрських сепаратистів запропонувала, щоб новий кантон Юра був поділений на напівкантони Північна Юра та Південна Юра.[33] Натомість Північна Юра стала (повним) кантоном Юра, а Південна Юра лишилася в складі кантону Берн як регіон Бернська Юра.

Назви кантонів офіційними мовами Конфедерації

[ред. | ред. код]

Назва кантону його власною офіційною назвою показана жирним.

Абревіатура Українською Німецькою Французькою Італійською Романшською
AG Ааргау Aargauⓘ Argovie Argovia Argovia
AI Аппенцелль-Іннерроден Appenzell Innerrhodenⓘ Appenzell Rhodes-Intérieures Appenzello Interno Appenzell dadens
AR Аппенцелль-Ауссерроден Appenzell Ausserrhodenⓘ Appenzell Rhodes-Extérieures Appenzello Esterno Appenzell dador
BS Базель-Штадт Basel-Stadtⓘ Bâle-Ville Basilea-Città Basilea-Citad
BL Базель-Ланд Basel-Landschaftⓘ Bâle-Campagne Basilea-Campagna Basilea-Champagna
BE Берн Bernⓘ Berne Berna Berna
FR Фрібур Freiburgⓘ Fribourg Friborgo Friburg
GE Женева Genfⓘ Genève Ginevra Genevra
GL Гларус Glarusⓘ Glaris Glarona Glaruna
GR Граубюнден Graubündenⓘ Grisons Grigioni Grischun
JU Юра Juraⓘ Jura Giura Giura
LU Люцерн Luzernⓘ Lucerne Lucerna Lucerna
NE Невшатель Neuenburgⓘ Neuchâtel Neuchâtel Neuchâtel
NW Нідвальден Nidwaldenⓘ Nidwald Nidvaldo Sutsilvania
OW Обвальден Obwaldenⓘ Obwald Obvaldo Sursilvania
SH Шаффгаузен Schaffhausenⓘ Schaffhouse Sciaffusa Schaffusa
SZ Швіц Schwyzⓘ Schwyz (чи Schwytz) Svitto Sviz
SO Золотурн Solothurnⓘ Soleure Soletta Soloturn
SG Санкт-Галлен St. Gallenⓘ Saint-Gall San Gallo Son Gagl
TG Тургау Thurgauⓘ Thurgovie Turgovia Turgovia
TI Тічино Tessinⓘ Tessin Ticino Tessin
UR Урі Uriⓘ Uri Uri Uri
VS Вале Wallisⓘ Valais Vallese Vallais
VD Во Waadtⓘ Vaud Vaud Vad
ZG Цуг Zugⓘ Zoug Zugo Zug
ZH Цюрих Zürichⓘ Zurich Zurigo Turitg

Включення нових кантонів

[ред. | ред. код]

Збільшення Швейцарії шляхом додавання нових кантонів припинилось 1815 року. Остання формальна спроба, яку розглядала Швейцарія — референдум у Форарльберзі 1919 року, однак його було відкинуто. Декілька представників 2010 року подали парламентську пропозицію щодо розгляду питання збільшення, хоча її переважно розглядали як антиєвропейську риторику, а не серйозну пропозицію.[34] Ця пропозиція була відкинута парламентом до розгляду.[35]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Кожну пару напівкантонів пораховано як один кантон.
  2. ↑ Цей порядок як правило використовується у швейцарських офіційних документах. На початку переліку наводяться три кантони-міста, які вважались головними у Старій Швейцарській Конфедерації; інші кантони наводяться у порядку їхнього включення до складу Конфедерації. Цей традиційний порядок включення кантонів не має практичного значення у сучасній Швейцарії, де кантони рівні у правах, хоча він все ще визначає формальний порядок старшинства офіційних осіб кантону
  3. ↑ на 1 км2, на основі населення у 2000 році
  4. ↑ Уряд та парламент розташовані у Герізау, судова влада — у Трогені
  5. ↑ Місце розташування парламенту змінюється кожні півроку між Фрауенфельдом та Вайфельденом

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Chronology. Bern, Switzerland: The Swiss Federal Administration. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 9 жовтня 2016.
  2. ↑ Andreas Kley: Kantone німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2016-04-13.
  3. ↑ François Schifferdecker, François Kohler: Jura (canton) німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2015-07-20.
  4. ↑ Josef Wiget: Waldstätte німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії, 2014-12-27.
  5. ↑ Constitution du Canton du Valais [Архівовано 24 травня 2008 у Wayback Machine.]: «Le Valais est une république démocratique, souveraine […] incorporée comme Canton à la Confédération suisse.»
  6. ↑ Constitution du canton de Vaud [Архівовано 9 січня 2005 у Wayback Machine.]: «Le Canton de Vaud est une république démocratique [… qui] est l'un des États de la Confédération suisse.»
  7. ↑ Costituzione della Repubblica e Cantone del Ticino, del 4 luglio 1830 (італ.). Swiss Federal Council. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 13 вересня 2017. Le canton du Tessin est une république démocratique [… qui] est membre de la Confédération suisse et sa souveraineté n'est limitée que par la constitution fédérale."
  8. ↑ Switzerland. Encyclopædia Britannica. Т. 26. 1911. с. 251. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 11 листопада 2008.
  9. ↑ Jackson Spielvogel, Western Civilization: Volume I: To 1715, (Cengage 2008), p. 386
  10. ↑ Cantons, In the Federal State since 1848 німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
  11. ↑ Сайт швейцарського уряду з посиланнями на уряд кожного кантону. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 13 вересня 2017.
  12. ↑ Regional Portraits: Cantons. Neuchâtel, Switzerland: Swiss Federal Statistical Office. 2011. Архів оригіналу за 30 квітня 2009. Процитовано 21 грудня 2015.
  13. ↑ Швейцарський федеральний офіс статистики, станом на 30.08.2017. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.
  14. ↑ Office, Federal Statistical. Cantonal gross domestic product (GDP) per capita. www.bfs.admin.ch (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 22 серпня 2017.
  15. ↑ а б один з трьох кантонів-засновників Вальдштетте, дату заснування якого традиційно вказують як 1307, 1304 чи 1291 рік.
  16. ↑ За Актом медіації, утворений з кантону Зентіс та північної частини кантону Лінт.
  17. ↑ За Актом медіації, колишній кантон Реція, утворений з Трьох Ліг.
  18. ↑ в кордонах кантона Тургау з Гельветійської республіки (1798).
  19. ↑ об'єднання колишніх кантонів Беллінцона та Лугано.
  20. ↑ За Актом медіації, колишній кантон Леман.
  21. ↑ Після Ресторації, колишній департамент Сімплон
  22. ↑ під владою Фредеріка Вільгельма III Прусського до Невшательської кризи 1856—1857 рр.
  23. ↑ виділився з кантону Берн
  24. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 14 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  25. ↑ Felix Hafner / Rainer J. Schweizer in Ehrenzeller, Art. 1 N 2; Häfelin, N 966.
  26. ↑ Двадцять три після створення кантону Юра 1978 р.
  27. ↑ Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft vom 29. Mai 1874 [Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.], Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft vom 12. September 1848 [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.] (нім.).
  28. ↑ Felix Hafner / Rainer J. Schweizer in Ehrenzeller, Art. 1 N 10; Häfelin, N 963
  29. ↑ Häfelin, N 963, 967
  30. ↑ Häfelin, N 950
  31. ↑ Pacte fédéral du 1er août 1291. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 13 вересня 2017.
  32. ↑ Réforme catholique, Contre-Réforme et scission [Архівовано 2011-07-20 у Wayback Machine.] Article du dictionnaire historique de la Suisse
  33. ↑ Bassand, Michel (1975). The Jura Problem. Journal of Peace Research. Sage Publications. 12 (2: Peace Research in Switzerland): 139–150: 142. doi:10.1177/002234337501200206. JSTOR 423158.
  34. ↑ Renz, Fabian (11 червня 2010). SVP will der Schweiz Nachbargebiete einverleiben. Tages-Anzeiger. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 11 липня 2017.
  35. ↑ Baettig, Dominique (18 березня 2010). Pour une intégration facilitée de régions limitrophes en qualité de nouveaux cantons suisses. The Federal Assembly — The Swiss Parliament. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 11 липня 2017. L'intervention est classée, l'auteur ayant quitté le conseil

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Bernhard Ehrenzeller, Philipp Mastronardi, Rainer J. Schweizer, Klaus A. Vallender (eds.) (2002). Die schweizerische Bundesverfassung, Kommentar (нім.). ISBN 3-905455-70-6.. Cited as Ehrenzeller.
  • Häfelin, Ulrich; Haller, Walter; Keller, Helen (2008). Schweizerisches Bundesstaatsrecht (German) (вид. 7th). Zürich: Schulthess. ISBN 978-3-7255-5472-0. Cited as Häfelin.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кантони_Швейцарії&oldid=42977514