Карастоянова Лілія Олександрівна — Вікіпедія

Лілія Олександрівна Карастоянова
Народилася	30 травня 1917(1917-05-30) Лом, Монтанська область, Болгарія
Померла	6 лютого 1943(1943-02-06) (25 років) Budziščad, Palieski Sieĺsavietd, Чечерський район, Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Чечерськ
Громадянство	СРСР
Національність	болгарка
Діяльність	журналістка
Заклад	Комсомольська правда
Нагороди	|

Лілія Олександрівна Карастоянова (30 травня 1917, Лом, Болгарія — 6 лютого, 1943) — болгарка, радянська партизанка у Білорусі, журналістка.

Народилася в Болгарії в сім'ї прихильників комуністичної ідеї. Батько загинув у дні Вересневого повстання 1923 року в місті Лом. Лілії було сім років, коли вона разом з своєю молодшою сестрою і братом перебувала у в'язниці з матір'ю, яка відбувала покарання за «революційну смуту».

В 1927 році, завдяки зусиллям радянських дипломатів, дітей окремих діячів комуністичного болгарського підпілля переправили до СРСР. У Радянському Союзі її зробили піонеркою, потім комсомолкою. Дівчина жила в сім'ї ветерана комуністичного руху Омеляна Ярославського. Потім стала працювати в газеті «Комсомольська правда».

Коли почалася радянсько-німецька війна, її чоловік Олександр був мобілізований на фронт, а сина Леоніда, з дитячим садом, перемістили в Сибір. Карастоянова працювала у складі виїзної бригади у Вологді, де випускалася газета «Все для города Ленина!». Сюди приходили ешелони з оточеного Ленінграда, які вивозили хворих та виснажених людей.

Влітку 1942 року Лілія Карастоянова знов у відділі листів «Комсомолки», який жорстко контролювався спецслужбами. Після загибелі чоловіка була завербована особливим відділом НКВС СРСР — переправлена за лінію фронту для журналістської роботи в угрупуванні офіцера НКВС Олексія Федорова. Разом із радянськими партизанами в рейдах по російській Брянщині, областях України, Білорусі, які спричинили масову загибель мирного населення. Працювала в редакції підпільної газети «Більшовик». Нагороджена орденом Вітчизняної війни II ступеня.

Ліквідована німецькими військами біля села Будище Чечерського району Гомельської області 6 лютого 1943 року. Була посмертно нагороджена орденом Вітчизняної війни II ступеня, медаллю «Партизану Вітчизняної війни» I ступеня і болгарським орденом «Народна свобода» I ступеня^[1]. Похована в Чечерську на Замковій горі в братській могилі. На чорній мармуровій плиті написані слова:

Полум'яній дочці болгарського і радянського народів журналістці «Комсомольської правди» Лілії Карастояновій.

Її ім'ям названі вулиці в Мінську і Гомелі (Білорусь) і була названа вулиця Гетьмана Мазепи в Бердичеві (Україна), теплохід Дунайського пароплавства. У середній школі № 1 міста Чечерська створений музей Л. Карастоянової. На батьківщині в місті Лом (Болгарія) в її честь споруджений обеліск.

Радянська військова пропаганда активно використовувала ім'я Карастоянової, як болгарки в складі радянського збройного підпілля.

• Газета «7 дней». № 22 від 28 травня 2009 року^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.);
• lexicon555.com(рос.)

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (січень 2014)