Карл Ларссон — Вікіпедія

Карл Ларссон
Carl Larsson
«Автопортрет в майстерні», 1895 р.
При народженні	Carl Larsson
Народження	28 травня 1853(1853-05-28) Стокгольм, Швеція
Смерть	22 січня 1919(1919-01-22) (65 років)
	Фалун, Швеція (геморагічний інсульт[1])
Поховання	Sundborn Churchd
Національність	швед
Країна	Швеція
Жанр	портрети, побутовий жанр
Навчання	Шведська королівська академія вільних мистецтв[2]
Діяльність	аквареліст, ілюстратор, художник, художник-гравер, графік, рисувальник, письменник, архітектурний кресляр
Напрямок	реалізм
Роки творчості	1873[3] — 1919[3]
Вчитель	Johan Gustaf Köhlerd
Член	Grez colonyd
Твори	портрети, побутовий жанр
Батько	Olof Larssond[4]
Мати	Johanna Carolina Erika Larssond
У шлюбі з	Karin Larssond[4]
Діти	Brita Larssond, Suzanne Larssond, Ulf Larssond, Pontus Larssond, Lisbeth Larssond, Mats Larssond, Esbjörn Larssond і Kersti Larssond
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Фінська національна галерея, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, County Museum of Gävleborgd, Гетеборзький художній музей, Bonnierska Porträttsamlingend, Національна портретна галерея Швеції, Бруклінський музей, Музей мистецтва Мальме, Norrköping art museumd, Національний музей образотворчого мистецтва[5], Kulturmagasinetd, Thiel Galleryd, Галерея Уффіці, Lillehammer Art Museumd і Galleria Internazionale d'Arte Modernad
Нагороди	Всесвітня виставка 1900
Автограф
Карл Ларссон у Вікісховищі

Карл Ларссон (швед. Carl Larsson; *28 травня 1853 — †22 січня 1919) — шведський художник і дизайнер інтер'єрів. Художник книг і часописів.

Ранні роки майбутнього художника були важкими. Він народився у Стокгольмі, у бідній родині. Батько мав тимчасові робочі місця, працював то найманцем, то кочегаром на судні, пиячив, втрачав одну роботу за іншою. В гніві батько заявив, що проклинав дні, коли народились його діти. Мати прала білизну і робила все, аби щось заробити для родини і дітей. В дитинстві його мати разом із Карлом та його братом Йоганом вигнали з домівки за борги. Родина вимушено змінила декілька тимчасових помешкань.

Його дитинство неможливо назвати добрим. Підлітком Карл був невпевненим у собі і погано адаптованим до буржуазного суспільства.

Мав художні здібності, котрі оцінив його вчитель в школі для дітей бідноти. Останній і переконав підлітка навчатися в школі від Королівської академії мистецтв. Аби сплачувати навчання в художній школі, тринадцятирічний Карл підлітком почав працювати неповний день. Карл працював ретушером у фотоательє.

У віці 16 років його перевели до другої школи академії. Фінансовий стан юнака трохи покращився після отримання ним нагороди за успіхи (королівська медаль 1876 року). Трохи збільшилась і його впевненість у собі. Тоді ж він почав підробляти карикатуристом і малювальником у гумористичному журналі і газетних редакціях. Успіх мали його малюнки для тимчасових видань, і вже він почав фінансово утримувати батьківську родину.

1877 року він вперше відвідав Париж, визнаний центр тодішньої буржуазної культури. Перебування, самоосвіта і праця в Парижі розтяглися на декілька років. Але він опинився серед працьовитих і здібних художників, що не мали визнання і фінансового успіху у французькій столиці. Це був період, коли розпочалась важка початкова епоха французького імпресіонізму, а його представники ще не мали офіційного визнання. Карл Ларссон був серед тих митців, що залишилися в межах реалізму і не спокусились на новітні зрушення в мистецтві, сприйняті тоді далеко не всіма.

Згодом художник приєднався до колонії скандинавських художників, що мешкала в містечку Грьоз-сюр-Луан неподалік уславленого Фонтенбло. Там він зустрів молоду художницю Карін Бергьоо, котра стала його нареченою. Задля офіційного весілля молоді відбули у Швецію, де Карін стала дружиною художника.

В Париж художник приїздив неодноразово, але завжди повертався до Швеції.

1888 року батько Карін, Адольф Бергьоо, передав молодій родині у володіння невеликий дерев'яний будинок поблизу міста Сундборн. Розпочався довгий період облаштування будинку для потреб родини, яка постійно збільшувалася. Дерев'яний будиночок в родині іронічно називали «Хижка». З роками до дерев'яної частини Карл додав кам'яну, де художник і облаштував нову власну майстерню. Автопортрет 1912 року створений в її інтер'єрі.

Подружжя мало вісім дітей, це —

• Сюзанна (1884 р.н.)
• Ульф (1887 р.н.)
• Понтус (1888 р.н.)
• Лісбет (1891 р.н.)
• Бріта (1893 р.н.)
• Матс(1894 р.н.)
• Кристі (1896 р.н.)
• Есбьорн (1900 р.н.)

Двоє дітей (Ульф та Матс) померли ще за життя Карла Ларссона і його дружини.

Діти, малі сімейні події, невеликі свята, тихий побут родини стають головними сюжетами акварелей Карла Ларссона. Ще в роки першого перебування у Франції Карл перейшов від живопису олійними фарбами до графіки. Особливо йому вдавались акварелі, котрі він виконував старанно, вивірено, ретельно вибудовуючи кожну композицію. Його техніка в акварелі була така ж старанна і вивірена, що дозволяло використовувати оригінали до швидкого переведення у ілюстрації, поштівки, іншу друковану продукцію. В період розповсюдження імпресіонізму з його мозаїчною і неохайною технікою художня манера Ларссона зберігала привабливий, твердий малюнок, давні реалістичні традиції європейського і шведського живопису.

Карл Ларссон зробив кілька портретів на замовлення задля заробітку. У деяких портретних роботах митець зображував видатних співвітчизників. Відомі його портрети Августа Стріндберга (1899), що нині зберігається у Національному музеї Швеції, Оскара Левертіна (1906) (Тільська галерея), Сельми Лагерлеф (Портретна галерея Бонніерів, Стокгольм).

Значну мистецьку цінність мають декілька стінописів і картин Ларссона на історичну тематику. Художник виділяв серед своїх робіт композицію «Зимове жертвоприношення». Практично алегорію на тему скульптури він створив у картині «Мистецтво скульптури. Скульптор Карл Беллман в майстерні», 1896 р.

До монументальних творів Ларссона відноситься і стінопис «Прибуття у Стокгольм Густава Вази 1523» (швед. "Gustav Vasas inntog i Stockholm 1523"). Художник подав давню подію як триумфальну ходу короля. Як і завжди, він ретельно вибудував композицію і навіть пов'язав її з вертикалями порталу живописними вертикалями триумфального декору підйомного фортечного мосту.

• Галерея Уффіці, Коридор Вазарі

• Стара національна галерея (Берлін)

• Державний музей мистецтв (Копенгаген)

• Люксембурзький музей

• Гьотеборзький музей мистецтв
• Національний музей Швеції
• Вальдемарсудде
• Кальмарський музей мистецтв
• Скандинавський музей
• Тільська галерея
• Мальмський музей мистецтв
• Портретна галерея Бонніерів, Стокгольм

• Реалізм
• Інтер'єр
• Рух мистецтв і ремесел

• Karl-Erik Granath und Ulf Hård af Segerstad (Hrsg.): Der Carl Larsson-Hof (Das Sonnenhaus von Carl Larsson), Fotos von K.-E. Granath, Text von U. Hård af Segerstad, Vlg. Langewiesche, Königstein/ Ts. 1975, ISBN 3-7845-7280-4
• Hans-Curt Köster (Hrsg.): Carl Larssons Welt. Königstein i. Ts. 2003 ISBN 3-7845-2708-6
• Renate Puvogel: Carl Larsson — Aquarelle und Zeichnungen, Taschen Vlg., Köln 1993, ISBN 3-8228-8420-0
• Lena Rydin: Die Lust am Alltag. Leben wie die Larssons in Sundborn. Königstein i. Ts. 2003, ISBN 3-7845-2723-X
• Johann Georg Prinz von Hohenzollern (Hrsg.): Carl Larsson. Ein schwedisches Märchen (Ausstellungsbuch). München 2005. ISBN 3-7774-2765-9
• Michael Snodin u. Elisabet Stavenow-Hidemark (Hrsgg.): Carl und Karin Larsson — Ihr Leben und ihre Kunst (Ausstellungsbuch London und Stockholm 1997/98, deutsch). Weingarten 1998. ISBN 3-7845-2733-7
• Velhagen & Klasings Monatshefte, XXVII Jg., Bd. 1, 1912/1913, Franz Servaes: Carl Larsson, S. 105—118, mit teilweise farb. Abb.
• Werkverzeichnis: Ulwa Neergard: Carl Larsson. Signerat med pinsel och penna Zwei Bände, Norstedts, 1999 (schwedisch). ISBN 91-1-300704-1

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карл Ларссон