Карл Гаґен — Вікіпедія

Карл Гаґен
Народився2 лютого 1937
Чикаго, Іллінойс, США
Місце проживанняPittsford, New York
Країна США
Діяльністьфізик, викладач університету, фізик-теоретик
Alma materMIT (BS, MS, PhD)
Luther North High School — Chicago
Галузьфізика
ЗакладРочестерський університет
ЧленствоАмериканське фізичне товариство
Нагороди

член Американського фізичного товариства[d]

Премія Сакураї (2010)

Карл Річард Гаґен (в оригінальній транскрипції Гейґен [ˈhɡən] англ. Carl Richard Hagen) (нар. 2 лютого 1937) — відомий професор у галузі фізики елементарних частинок в Університеті Рочестера. Найбільше відомий своїм внеском у теорію стандартної моделі спонтанного порушення симетрії, а також спільним відкриттям механізму Гіґґза і бозона Гіґґза в 1964 р. разом з Джеральдом Ґуральником і Томом Кібблом (цю трійку вчених в англомовних джерелах іноді позначають як GHK)[1][2][3][4][5]. У рамках святкування 50-ї річниці Physical Review Letters журнал визнав це відкриття однією з етапних подій в історії PRL[6]. Хоча цю групу науковців (GHK) широко вважають авторами найбільш повних з числа перших робіт з теорії Гіґґза, GHK, суперечливо, не були включені до Нобелівської премії з фізики 2013 року[7][8][9][10][11][12][13][14].

У 2010 році нагороджений премією Американським фізичним товариством Премією Сакураї за «з'ясування властивостей спонтанного порушення симетрії в чотиривимірній релятивістській калібрувальній теорії та механізму послідовного породження мас векторних бозонів»[15].

Наукові інтереси вченого стосуються теоретичної фізики високих енергій, у першу чергу в галузі квантової теорії поля. Це включає формулювання і квантування теорій вищих спінових полів у контексті Галілеєвої теорії відносності, а також спеціальної теорії відносності. В останні роки робота стосується таких тем, як двовимірні теорії, теорія поля Черна – Саймонса[en], ефект Ааронова — Бома та ефект Казимира. У 2015 році опублікував статтю, яка знайшла класичну формулу Валліса π під час обчислення енергетичних рівнів атома Гідрогену — перша публікація, в якій π виведене з фізики та квантової механіки[16][17][18].

Народившись і вирісши в Чикаґо, здобув бакалаврат, магістерку, і доктора філософії з фізики з Массачусетського технологічного інституту[19]. У MIT його темою докторської дисертації була квантова електродинаміка. Він був професором фізики в Рочестерському університеті з 1963 року. Професор двічі (у 1996 та 1999 рр.) вигравав нагороду за відмінну педагогічну діяльність на кафедрі фізики та астрономії Рочестерського університету. Є членом Американського фізичного товариства і був визнаний видатним суддею APS у 2008 році[20]. Університет Вальпараїсо присвоїв Гаґену ступінь почесного доктора наук у 2012 році за його значний внесок у фізику частинок та теорію утворення маси[21][22].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Євген ЛАНЮК. Нобель з фізики здобули теоретики бозону Гіґґза//zbruč, 12.10.2013. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  2. Guralnik, G.; Hagen, C.; Kibble, T. (1964). Global Conservation Laws and Massless Particles (PDF). Physical Review Letters. 13 (20): 585—587. Bibcode:1964PhRvL..13..585G. doi:10.1103/PhysRevLett.13.585. Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2018. Процитовано 11 червня 2021.
  3. Guralnik, Gerald S. (2009). The History of the Guralnik, Hagen and Kibble development of the Theory of Spontaneous Symmetry Breaking and Gauge Particles. International Journal of Modern Physics. A24 (14): 2601—2627. arXiv:0907.3466. Bibcode:2009IJMPA..24.2601G. doi:10.1142/S0217751X09045431.
  4. Guralnik, G S; Hagen, C R and Kibble, T W B (1967). Broken Symmetries and the Goldstone Theorem. Advances in Physics, vol. 2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 16 вересня 2014.
  5. "4 July 2012: A Day to Remember, " CERN Courier, 23 August 2012. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 11 червня 2021.
  6. Physical Review Letters — 50th Anniversary Milestone Papers. Архів оригіналу за 10 січня 2010. Процитовано 11 червня 2021.
  7. APS News — 2013 Nobel Prize in Physics and Landmark Papers in PRL History(October 8, 2013). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  8. «Nobel committee's 'Rule of Three’ means some Higgs boson scientists were left out.» Washington Post (October 8, 2013). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 11 червня 2021.
  9. «The 2013 Nobel prizes. Higgs's bosuns.» Economist (October 12, 2013). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  10. «Why are some scientists unhappy with the Nobel prizes?» Economist (October 9, 2013). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  11. «House of dreams. Scientists race to explain why the Higgs boson matters.» Economist (March 3, 2012). Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 11 червня 2021.
  12. Guralnik, G. S; Hagen, C. R (2014). Where have all the Goldstone bosons gone?. Modern Physics Letters A. 29 (9): 1450046. arXiv:1401.6924. Bibcode:2014MPLA...2950046G. doi:10.1142/S0217732314500461.
  13. Gerald Guralnik, 77, a 'God Particle' Pioneer, Dies. The New York Times. 3 травня 2014. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  14. Tom Kibble, Physicist Who Helped Discover the Higgs Mechanism, Dies at 83. The New York Times. 19 липня 2016. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  15. 2010 J.J. Sakurai Prize for Theoretical Particle Physics Recipient: Gerald S. Guralnik. American Physical Society. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  16. Friedmann, Tamar; Hagen, Carl Richard (2015). Quantum mechanical derivation of the Wallis formula for π. Journal of Mathematical Physics. 56 (11): 112101. arXiv:1510.07813. Bibcode:2015JMP....56k2101F. doi:10.1063/1.4930800.
  17. New Derivation of Pi Links Quantum Physics and Pure Math | American Institute of Physics. www.aip.org. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 15 січня 2019.
  18. Revealing the hidden connection between pi and Bohr's hydrogen model. Physics World (брит.). 17 листопада 2015. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 15 січня 2019.
  19. MIT Technology Review — Hagen and Guralnik's award-winning physics work began during undergraduate days, Spring 2010. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
  20. American Physical Society Fellows. Архів оригіналу за 26 квітня 2018. Процитовано 6 грудня 2010.
  21. Valparaiso University 2012 Honorary Degree Press Release. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 червня 2021.
  22. Valparaiso University 2012 Commencement (video) на YouTube

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]