Карл II (король Неаполя) — Вікіпедія

Карл ІІ фр. Charles II
Король Неаполю
1285 — 5 травня 1309
Попередник:	Карл I
Наступник:	Роберт І
Король Сицилії
1285 — 5 травня 1309
Попередник:	Карл I
Наступник:	Роберт І
Король Єрусалиму
1285 — 5 травня 1309
Попередник:	Карл I
Наступник:	Роберт І
Король Албанії
1285 — 5 травня 1309
Попередник:	Карл I
Наступник:	Філіп І
Князь Ахейський
1285 — 5 травня 1309
Попередник:	Карл I
Наступник:	Ізабелла де Віллардуен
Граф Анжу і Мену
1285 — 5 травня 1309
Попередник:	Карл I
Наступник:	Маргарита I і Карл Валуа
Граф Провансу та Форкалькьє
1285 — 5 травня 1309
Попередник:	Карл I
Наступник:	Роберт І
Народження:	1248(1248) Неаполь, Сицилійське королівство
Смерть:	5 травня 1309(1309-05-05) Неаполь, Неаполітанське королівство
Поховання:	Базиліка Санта-К'яраd
Країна:	Неаполітанське королівство
Рід:	Анжуйська династія Капетингів
Батько:	Карл I
Мати:	Беатріса Прованська
Шлюб:	Марія Арпад (1257–1323)[1]
Діти:	Карл Мартел Анжуйський[1], Louis of Touloused, Роберт, Філіппо I Тарентський, Раймонд Беренгер Анжуйський, П'єтро Темпестаd, Іоанн Гравінський, Маргарита Анжуйська[1], Бланка Анжуйськаd[1], Елеонора Анжуйськаd[1], Марія Анжуйська[d], Беатриса Анжуйськаd, Giovanni di Napolid[2] і Tristano di Napolid[2]
Медіафайли у Вікісховищі

Карл ІІ Анжуйський (1248 — 5 травня 1309) — король Неаполя та граф Прованса і (1285–1309), син Карла I Анжуйського.

У 1284 році потрапив у полон до Педро III, короля Арагону. Проти цього полону папа римський Мартин IV видав буллу відлучення Педро від церкви. Французи організували невдалий визвольний похід. Тільки в 1288 році Хайме II, після смерті Педро III повернув Карлу волю в обмін на 30 тис. марок срібла і звільнення декількох заручників. Незважаючи на це, Карл поновив свою боротьбу проти Арагону, як тільки опинився на волі. 1291 році Хайме II зійшов на престол Арагону після смерті брата, Альфонсо III. Хайме II хотів передачею Сицилії в 1294 році Карлу здобути мир з Римом, Анжуйською династією та Францією, але в той самий час він призвав свого молодшого брата Фрідріха II правити на Сицилії. Боротьба за острів тривала до самої смерті Карла.

Дружина — Марія Угорська (1257—1323), донька Іштвана (Стефана) V (1239—1272), короля Угорщини у 1270—1272 роках. Через неї Анжу-Сицилійська династія отримала право на престол Угорщини після припинення династії Арпадів. Мали 14 дітей, з яких примітні:

• Бланка Анжуйська (1280—1310) — дружина Хайме II (1267—1327), короля Арагону (1291—1327) і Сицилії (1285—1295).
• Карл Мартелл (1271—1295) — був коронований у 1291 році як король Угорщини після смерті свого дядька з материнської лінії Ласло IV, але фактично не правив (в Угорщині королем був обраний Андраш III). Син Карла Мартелла Карл I Роберт (1288—1342) зумів домогтися угорської корони, заснувавши анжуйську династію, що царювала в Угорщині до 1395 року.
• Людовик Тулузький (1275—1297) відмовився від династичних прав заради служіння Церкві, закінчив життя єпископом Тулузи. Канонізований.
• Роберт (1277—1343) — король Неаполя з 1309 року.
• Елеонора Анжуйська (1289—1341) — дружина Федеріго II (1272—1336), короля Сицилії з 1295 року, засновника Сицилійської лінії Арагонського дому.
• Маргарита (1273—1299) — перша дружина Карла Валуа, посагом були Анжуйське і Менське графства, мати Філіппа VI Валуа, першого короля Франції з династії Валуа.
• Філіп I Тарентський (1278—1332) — принц Таранто. По другій дружині князь Ахаї і титулярний імператор Латинської Константинопольської імперії. Один з його синів Людовик Тарантський (1308—1362) — другий чоловік і співправитель Джованни I.
• Іоанн (1294—1336) — герцог Дураццо. Заснована ним лінія Анжуйської династії (лінія Дураццо) правила Неаполем в 1382—1435 роках в особі Карла III Малого, Владислава і Джованни II.
• Марія (1290—1347) — дружина Санчо I (1276—1324), короля Майорки.

• (рос.) Карл II, король Неаполя. [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] / Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1890—1907.