Картушов Єгор Олександрович — Вікіпедія

Ф
Єгор Картушов
Єгор Картушов
Єгор Картушов
Особисті дані
Повне ім'я Єгор Олександрович Картушов
Народження 5 січня 1991(1991-01-05) (34 роки)
  Саки, Українська РСР
Зріст 179 см
Вага 74 кг
Громадянство  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція фланговий півзахисник[1][2]
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна Діназ
Номер 12
Юнацькі клуби
2004–2008 Україна «Шахтар» (Донецьк)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2007–2011 Україна «Шахтар» (Донецьк) 0 (0)
2007–2008   Україна «Шахтар-3» (Донецьк) 10 (1)
2010   Україна «Зоря» (Луганськ) 25 (0)
2011   Україна «Іллічівець» (Маріуполь) 8 (0)
2011 Україна «Зоря» (Луганськ) 0 (0)
2012–2022 Україна «Десна» (Чернігів) 243 (32)
2022–2023 Україна «Металіст» (Харків) 24 (1)
2023–2024 Україна «Карпати» (Львів) 16 (1)
2024– Україна «Діназ» 12 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2007–2008 Україна Україна (U-17) 12 (3)
2007–2008 Україна Україна (U-19) 15 (1)
2007–2008 Україна Україна (U-21) 4 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 16 січня 2025.

Єгор Олександрович Картушов (нар. 5 січня 1991, Саки, Кримська область, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, фланговий півзахисник «Діназу». З вересня 2012 року до лютого 2022 року виступав за чернігівську «Десну», з якою пройшов шлях від Другої ліги до Ліги Європи, зігравши понад 250 матчів за команду.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець донецького «Шахтаря». Виступав за «Шахтар-3». Пізніше, як і багато гравців «Шахтаря», побував на правах оренди в луганській «Зорі» та маріупольському «Іллічівці». Влітку 2011 року підписав контракт із «Зорею», але через проблеми зі здоров'ям покинув клуб.

У вересні 2012 року уклав контракт із чернігівською «Десною»[3]. Дебютував у складі команди 20 вересня 2012 року у виїзному матчі проти стрийської «Скали» (1:1). Навесні 2013 року Картушов був гравцем основи, виступаючи переважно зліва в захисті. У сезоні 2012/13 «Десна» виграла Другу лігу та здобула право виступати в Першій лізі. За підсумками сезону сайт football.ua вніс Картушова до символічної збірної групи «А» Другої ліги на позиції лівого захисника[4].

У наступному сезоні 2013/14 «Десна» посіла 5-те місце в Першій лізі. У Кубку України команда вийшла до 1/4 фіналу. На початку сезону головний тренер команди Олександр Рябоконь перевів Картушова в півзахист, що позитивно позначилося на атакувальних діях команди[5]. Незабаром він став лідером «Десни» й одним із найкращих гравців Першої ліги[6][7][8]. Його гру позитивно оцінювали футбольні фахівці, а Олександр Рябоконь висловив думку, що Картушов за своїм потенціалом є гравцем національної збірної[9][10]. Після завершення першої частини чемпіонату увійшов до символічних збірних півріччя за версією сайтів football.ua та UA-Футбол[11][12]. У весняній частині чемпіонату виступав менш яскраво[8]. У підсумку з 8-ма голами став найкращим бомбардиром команди в сезоні[13].

У літнє міжсезоння Картушовим цікавилися донецький «Олімпік», «Таврія» та «Севастополь»[14][15]. Узимку 2015 року побував на перегляді в клубах найвищих дивізіонів Росії та Казахстану, але залишився в «Десні»[16][17][18]. У заключній частині сезону 2014/15, у якому «Десна» вдруге поспіль посіла 5-те місце, він набрав «фантастичну» форму, 6 матчів поспіль не йдучи з поля без забитого м'яча чи асиста[19][20]. У грі 26-го туру з «Буковиною», яку «Десна» виграла з рахунком 6:1, мав безпосереднє відношення практично до всіх голів команди — він, зокрема, заробив пенальті та віддав 3 гольові передачі[21][22][23]. У підсумку навесні 2015 року за кількістю голів та асистів став найрезультативнішим серед усіх гравців ліги[24]. Загалом упродовж сезону 2014/15 забив 7 м'ячів і віддав 13 гольових передач, ставши найкращим асистентом Першої ліги та другим у рейтингу найкращих гравців за системою «гол + пас»[25][26]. Сайт UA-Футбол вніс його до символічної збірної сезону та розташував на 3-му місці у списку найкращих гравців Першої ліги[27][20].

У червні 2015 року знову побував на перегляді в Росії, однак у підсумку продовжив виступати за «Десну»[28][29]. У першому півріччі сезону 2015/16 тривалий час не грав через травму, що негативно позначилося на результаті: «Десна з Єгором і без – це дві різні команди». Перед зимовою перервою «Десна» посідала лише 11-те місце, що після перебування в першій «п'ятірці» за підсумками попередніх сезонів було сприйнято, як невдача[30]. Проте під час зимових зборів керівництво «Десни» оголосило про значне збільшення фінансування команди та намір у наступному сезоні вести боротьбу за вихід до Прем'єр-ліги. У зв'язку з цим було важливо зберегти лідерів команди, і з Картушовим було підписано новий контракт на покращених умовах терміном на 1,5 року[31][32][33]. У весняній частині сезону «Десна» виступила значно краще, посівши підсумкове 8-ме місце, а Картушов був названий найкращим правим півзахисником Першої ліги за версією порталу Sportarena.com[34][35].

У сезоні 2016/17 «Десна» виграла срібні медалі Першої ліги, отримавши згідно з регламентом право на підвищення у класі. Картушов узяв участь у всіх матчах сезону, відзначившись 4 голами та 8 результативними передачами. За підсумками сезону сайт Sportarena.com вніс його до символічної збірної Першої ліги[36][37][38].

Незважаючи на досягнення необхідного спортивного результату, в наступному сезоні «Десна» продовжила виступати у Першій лізі, оскільки Федерація футболу України відмовилася надати їй атестат для участі в елітному дивізіоні, і в Прем'єр-лігу було переведено «Верес», який посів 3-тє місце[39]. Перед стартом нового сезону Картушов підписав із «Десною» новий контракт строком на 2 роки[40]. У сезоні 2017/18 «Десна» посіла 3-тє місце в Першій лізі й вийшла до Прем'єр-ліги за результатами плей-оф[41].

За підсумками першої частини сезону 2018/19 став найкращим футболістом Прем'єр-ліги за кількістю ключових передач (паси, після яких слідують удари по воротах, без урахування гольових передач) — 15 у 12 матчах[42]. У лютому 2019 року підписав новий контракт із «Десною».

У сезоні 2019/20 «Десна» змагалася з «Динамо» та «Зорею» за срібні медалі чемпіонату України[43][44]. Упродовж сезону Картушов оформив «асистентський хет-трик» у гостьовому матчі 9-го туру проти «Маріуполя» (4:0) та відзначився голом у переможному матчі з «Динамо» (3:2)[45]. У підсумку «Десна» посіла 4-те місце й уперше в історії отримала право представляти Україну у єврокубках[46], а Картушов, віддавши 8 гольових передач, став другим у списку найкращих асистентів Прем'єр-ліги[47].

24 вересня 2020 року дебютував у єврокубках, вийшовши у стартовому складі в матчі третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи проти німецького «Вольфсбурга», у якому «Десна» поступилася з рахунком 0:2[48].

Став капітаном «Десни» у сезоні 2021/22, перерваному через повномасштабне вторгнення російських військ в Україну.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Виступав за юнацькі збірні України до 17 та до 19 років, а також за молодіжну збірну до 21 року.

Стиль гри

[ред. | ред. код]

Виступає переважно на позиції флангового півзахисника, здатний зіграти на обох флангах[27]. У «Десні» спочатку грав на позиції лівого захисника, проте згодом був переведений ближче до атаки[4][11]. Має дуже високу, «реактивну» швидкість — за цим показником належить до числа найкращих гравців українського футболу[37][49]. Спортивний функціонер Леван Гулордава називав Картушова найшвидшим футболістом України, який здатний пробігти 30-метрову дистанцію за 3,7 секунди[50]. Головний редактор журналу «Футбол» Артем Франков за підсумками першої частини дебютного сезону «Десни» у Прем'єр-лізі зазначив, що Картушов «набув слави найреактивнішого гравця країни»[51]. Єгор — технічний гравець, для ігрового стилю якого характерні швидкі сольні проходи та обведення[49][52][53]. Іноді єдиним способом стримати швидкісні рейди гравця для його суперників є порушення правил[54]. Також до сильних сторін гравця належать удар із лівої ноги та вміння виконувати стандарти[49][55].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Первая лига. Символическая сборная сезона-2014/15. UA-Футбол. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
  2. Станислав Кулиш —- лучший игрок сезона-2014/15 в Первой лиге. UA-Футбол. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 27 грудня 2016.
  3. Сентябрьские дозаявки второй лиги (рос.). Football.ua. 9 жовтня 2012. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 19 серпня 2015.
  4. а б Группа А второй лиги. Сборная сезона (рос.). Football.ua. 26 червня 2013. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 19 серпня 2015.
  5. Фавбет Лига 1. Символическая сборная пятого тура (рос.). UA-Футбол. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 31 серпня 2013. Процитовано 19 серпня 2015.
  6. Первая лига. Итоги 12-го тура (рос.). football.ua. 1 жовтня 2013. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 19 серпня 2015.
  7. Первая лига. Сборная 14-го тура (рос.). football.ua. 14 жовтня 2013. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 19 серпня 2015.
  8. а б Favbet Лига 1. Итоги сезона. Десна (рос.). football.ua. 7 липня 2014. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 19 серпня 2015.
  9. Первая лига. Промежуточные итоги. Десна (Чернигов) (рос.). UA-Футбол. 12 січня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 серпня 2015.
  10. Рябоконь: «По своему потенциалу Картушов — игрок национальной сборной Украины» (рос.). football.ua. 24 листопада 2013. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 19 серпня 2015.
  11. а б Первая лига. Сборная полугодия (рос.). football.ua. 5 грудня 2013. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 19 серпня 2015.
  12. Первая лига. Сборная первой части чемпионата по версии UA-Футбол (рос.). UA-Футбол. 4 лютого 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 серпня 2015.
  13. Перша ліга. Весняні підсумки. Десна (Чернігів) (рос.). UA-Футбол. 16 липня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 серпня 2015.
  14. Исполнительный директор Десны: «Сезон сложился удачно» (рос.). football.ua. 1 червня 2014. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 19 серпня 2015.
  15. Кириченко С. (3 червня 2014). Лучший футболист черниговской «Десны» прошлого года пока остаётся в команде. 0462.ua. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
  16. Перволиговый январь. Часть 2 (рос.). football.ua. 2 лютого 2015. Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  17. Первая лига. Итоги 28-го тура (рос.). football.ua. 26 травня 2015. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
  18. Первая лига. Десна проведет сбор в Счастливом, Картушов вернулся в команду (рос.). football.ua. 9 лютого 2015. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  19. Первая лига. Цифры и факты последнего тура (рос.). UA-Футбол. 5 червня 2015. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 13 березня 2018.
  20. а б Станислав Кулиш — лучший игрок сезона-2014/15 в Первой лиге (рос.). UA-Футбол. 30 червня 2015. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  21. Первая лига. Символическая сборная 26 тура (рос.). UA-Футбол. 12 травня 2015. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 12 березня 2018.
  22. Первая лига. Сборная 26-го тура (рос.). football.ua. 12 травня 2015. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 12 березня 2018.
  23. Десна — Буковина 6:1. Розгром на класі (рос.). UA-Футбол. 10 травня 2015. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 12 березня 2018.
  24. Перволиговая весна (рос.). football.ua. 8 червня 2015. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 12 березня 2018.
  25. Ассистенты. Первая лига Украины (рос.). footboom.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 19 серпня 2015.
  26. Гол+Пас. Первая лига Украины (рос.). footboom.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 19 серпня 2015.
  27. а б Первая лига. Символическая сборная сезона-2014/15 (рос.). UA-Футбол. 22 червня 2015. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 19 серпня 2015.
  28. Десна приглашена на одесский турнир, а её игроки — в зарубежные чемпионаты (рос.). football.ua. 20 червня 2015. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
  29. Александр Рябоконь: Если команда мало пропускает — это заслуга главного тренера (рос.). UA-Футбол. 8 липня 2015. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 15 березня 2018.
  30. Первая лига. Итоги полугодия. Десна (рос.). Sportarena.com. 4 грудня 2015. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 8 лютого 2018.
  31. Ушарук: Картушов і Чепурненко підписали нові контракти з Десною. UA-Футбол. 17 січня 2016. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 26 травня 2022.
  32. Валерко А. (28 січня 2016). Десна мріє про Прем’єр-лігу, але найближче півріччя, не виключено, проведе поза Черніговом. SportArena. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
  33. Валерко А. (25 березня 2016). Первая лига. Весне — дорогу (рос.). SportArena. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
  34. Шевченко А. (2 липня 2016). Первая лига. Итоги весенней части сезона. Десна (рос.). SportArena. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 26 травня 2022.
  35. Первая лига. Сборная второго полугодия (рос.). Sportarena.com. 18 липня 2016. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  36. Десна завоевала путевку в Премьер-лигу (рос.). UA-Футбол. 27 травня 2017. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  37. а б Первая лига. Сборная сезона-2016/17 (рос.). Sportarena.com. 19 червня 2017. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 8 лютого 2018.
  38. Підсумки весняної частини сезону 2016/2017 (рос.). Официальный сайт ФК «Десна». 30 липня 2017. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  39. Десну не пустили в УПЛ, из Первой лиги выйдет Верес (рос.). football.ua. 1 червня 2017. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  40. Семь игроков подписали новые контракты с Десной (рос.). UA-Футбол. 11 липня 2017. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  41. Муха, 2021, с. 470—489.
  42. Главные креативщики УПЛ. Кто они? (рос.). Террикон. 31 січня 2019. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  43. Десна имеет все шансы побороться за Лигу чемпионов — эксперт. Футбол 24. 1 червня 2020. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  44. Гонка за серебряными медалями: кто займет второе место в УПЛ?. football.ua. 10 липня 2020. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  45. Коноплянка, Русин, Филиппов и другие — сборная 9-го тура УПЛ (рос.). Террикон. 30 вересня 2019. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  46. Десна впервые в истории гарантировала выход в еврокубки. football.ua. 9 липня 2020. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  47. Тайсон і Мораес – найрезультативніші в сезоні. УПЛ. 21 липня 2020. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  48. Фесун А. (24 вересня 2020). «Вольфсбург» — «Десна» 2:0. Горький, но бесценный опыт (рос.). Footboom.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 26 травня 2022.
  49. а б в Первая лига. Сборная второго полугодия (рос.). football.ua. 8 червня 2015. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  50. Леван Гулордава: Десна сделала большой шаг вперёд и готова к УПЛ (рос.). Террикон. 24 січня 2017. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  51. Артём Франков — о дебюте «Десны» в Премьер-лиге (рос.). Footboom.com. 28 грудня 2018. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  52. Первая лига. Сборная второго полугодия—2017 (рос.). Sportarena.com. 21 грудня 2017. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  53. Приключения шахтёрской «диаспоры» (рос.). Террикон. 19 січня 2011. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  54. Первая лига. Сборная 12-го тура (рос.). football.ua. 1 жовтня 2013. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
  55. Первая лига. Сборная 25-го тура (рос.). football.ua. 7 травня 2015. Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Муха В. А. Взгляд через шесть десятилетий : [рос.]. — К. : Конви принт, 2021. — 552 с. — 300 екз. — ISBN 978-617-7724-79-6.

Посилання

[ред. | ред. код]