Капан — Вікіпедія

Капан вірм. Կապան
герб
Пам'ятник Давід-Беку
Основні дані
39°12′04″ пн. ш. 46°24′54″ сх. д. / 39.20111° пн. ш. 46.41500° сх. д. / 39.20111; 46.41500
Країна	Вірменія
Регіон	Сюнік
Столиця для	Сюнікське царство і Kafan Districtd
Засновано	XIX століття
Перша згадка	5 століття
Статус міста	1938
Площа	36 км²
Населення	34 857 (2009)
· густота	968 осіб/км²
Висота НРМ	905,5  м
Водойма	Вохчі
Офіційна мова	вірменська
Міста-побратими	Борисов, Ґлендейл
Телефонний код	(+374) +374 (285)
Часовий пояс	UTC+4
GeoNames	174875
OSM	r7745403  ·R
Поштові індекси	3301-3308
Міська влада
Вебсайт	kapan.am
Мапа
Капан у Вікісховищі

Капан

Капа́н (вірм. Կապան) — місто у Вірменії, адміністративний центр марзу (області) Сюнік.

В історії Вірменії Капан вперше згадується з V столітті. У X столітті власник Сюніка князь Смбат II, проголосивши себе царем у 970 році, переніс сюди з Вайку свою резиденцію і заснував Сюнікське, або Бахкське царство. На початку XVIII століття в цих місцях проти турецьких і перських загарбників боровся легендарний Давид Бек. Його визвольний похід з купкою воїнів почався в 1722 році, незабаром під його прапором зібралися тисячі патріотів, які звільнили Сюнік.^[1]

Капан є найбільшим містом південної Вірменії. Розташований на сході марзу Сюнік в долині річки Вохчі на південно-східних схилах Зангезурського хребту між його відрогами — Баргушатським і Мегринським хребтами. На південь від міста — гора Хуступ (3201 м). Знаходиться за 316 км від Єревана і приблизно за 1 км від Кашатага.

• 
  Піший міст над річкою Вохчі
• 
  Вохчі і житлові масиви
• 
  Памʼятник Давиду Беку
• 
  Дорога на Ґоріс
• 
  Скеля на дорозі до Ґорісу
• 
  Дорога на Каджаран

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 20.2 °C (68.3 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2.9 °С (26.7 °F).^[2]

Капан, що утворився в XIX столітті від злиття кількох селищ, був і залишається центром видобутку багатьох кольорових металів. Початок промислового освоєння тутешніх родовищ поклали в 1890-х рр. вірменські підприємці та французькі гірські інженери, що заснували в Капані концесію мідних рудників. У радянські часи Капан був центром гірничорудної промисловості, тут працювали мідно-молібденовий комбінат і збагачувальна фабрика. Працюють вони і зараз.^[1] Крім мідно-рудного комбінату в місті також є підприємства харчової промисловості, світлотехнічний завод, меблеві, трикотажні фабрики і ГЕС.^[3]

Через місто проходить траса, що з’єднує Іран і Вірменію. Наприкінці 2008 року крім чинної ділянки траси Капан—Каджаран—Мегрі, була побудована і альтернативна ділянка Капан—Шикаох—Мегрі.^[4][5]

З міста відходить недіюча залізнична гілка Капан—Ковсакан—Міджнаван.

До початку Карабахської війни з Капану було повітряне сполучення. Невеликий аеропорт приймав літаки ЯК-40 і вантажні АН-14.

Найближчий аеропорт розташований за 62 км на північ, але постійні пасажирські рейси там не відбуваються.

У місті діє археологічно-етнографічний музей, краєзнавчий музей і театр.^[3][6] Кінна статуя Давид-бека височіє в центрі міста. Пам’ятник іншому вірменському герою — Гарегіну Нжде — знаходиться за декілька кілометрів від центру міста, вгору за течією річки Вачаган. По дорозі до нього можна оглянути сучасну церкву, побудовану з рожевого туфу. Це цілий меморіальний комплекс, розташований біля підніжжя гори Хуступ (3214 м), що панує над Капаном.^[1]

Наразі, у чемпіонаті Вірменії з футболу місто, а також весь південь країни, представляє клуб «Гандзасар», офіційним спонсором якого є Зангезурський мідно-молібденовий комбінат.

В поселенні народився:

• Степанян Юрик Грантікович (* 1958) — український скульптор.

• Борисів, Білорусь
• Ґлендейл, США
• Нінбо, Китай^[7]

• Профіль на geonames (англ.)
• Профіль на World Gazetteer (англ.)
• Фото міста Капан [Архівовано 30 липня 2012 у Wayback Machine.]