Ференц Кельчеї — Вікіпедія
Ференц Кельчеї | ||||
---|---|---|---|---|
угор. Kölcsey Ferenc | ||||
Народився | 8 серпня 1790[1][2][…] Сеука, Сату-Маре, Румунія | |||
Помер | 24 серпня 1838[1][2][…] (48 років) Сатмарчекеd, Угорщина | |||
Поховання | Сатмарчекеd | |||
Громадянство | Австрійська імперія | |||
Національність | Угорець | |||
Діяльність | Поет, публіцист, критик, політичний діяч | |||
Сфера роботи | Угорська література | |||
Мова творів | Угорська | |||
Magnum opus | Гімн Угорщини | |||
Членство | Угорська академія наук і Товариство Кішфалудіd | |||
Партія | політик до появи політичних партійd | |||
Рід | Kölcsey Familyd | |||
Родичі | Clementina Katonad | |||
Автограф | ||||
| ||||
Ференц Кельчеї у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Ференц Кельчеї (угор. Kölcsey Ferenc; 8 серпня 1790, Седеметр — 24 серпня 1838, Чеке) — угорський поет, публіцист, критик, політичний діяч, автор угорського національного гімну.
Писав патріотичні вірші («До свободи» (1825), «Пісня Зріні» (1830)), присвячені боротьбі проти феодалізму, кріпацтва, за незалежність від Австрії. В 1826 р. заснував журнал «Élet és irodalom» («Життя і література»), для якого написав багато статей з філософії, історії мистецтва і літературної критики. Історичний інтерес становить щоденник Кетеї, який він вів у 1832–1836 рр..
Був членом угорського парламента, де заявив себе найбільшим оратором ліберальної партії. Промови в сеймі та дидактичний твір «Параїнезіс» (1838) мали значний вплив на Лайоша Кошута та революційно-демократичну молодь, очолювану Шандором Петефі.
Поету встановлено мініскульптуру в Ужгороді.
На стіні Ужгородського угорського дому, що на вул. Мукачівській, 54, встановлено меморіальну дошку Ференцу Келчеї. Він неодноразово відвідував Ужгород та написав вірш про Хуст.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Це незавершена стаття про поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Угорщини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |