Кеньйон Кокс — Вікіпедія

Кеньйон Кокс
англ. Kenyon Cox
фотопортрет 1896 р.
Народження	27 жовтня 1856(1856-10-27) Воррен, Огайо, США
Смерть	17 березня 1919(1919-03-17) (62 роки)
	Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1] (пневмонія)
Поховання	Корніш[2]
Країна	США
Жанр	портрет
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність	художник, ілюстратор, письменник, мистецтвознавець, викладач університету
Напрямок	реалізм, академізм
Вчитель	Жан-Леон Жером
Відомі учні	Кеннет Гейс Міллер
Працівник	Ліга студентів-художників Нью-Йорка
Член	Американська академія мистецтв та літератури
Твори	портрети, пейзажі, побутовий жанр
Батько	Jacob Dolson Coxd
Мати	Helen Clarissa Finneyd
У шлюбі з	Луїза Кокс
Діти	Allyn Coxd
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен[3], Національний музей дизайну Купер—Г'юїт, Смітсонівський музей американського мистецтва, Галерея мистецтв Коркоран, Музей мистецтв Цинциннаті, Клівлендський музей мистецтв, Художній музей Джорджіїd, Ackland Art Museumd[4], Princeton University Art Museumd, Chazen Museum of Artd і Нью Бритн музей американського мистецтва
Автограф
Кеньйон Кокс у Вікісховищі

Кеньйон Кокс (англ. Kenyon Cox; 27 жовтня, 1856, Воррен, Огайо — 17 березня, 1919, Нью-Йорк) — художник зі Сполучених Штатів, представник академізму, монументаліст, ілюстратор, викладач.

Народився в штаті Огайо, місто Воррен. Батько майбутнього художника (Джекоб Долсон Кокс) був місцевим політиком і генералом у роки громадянської війни. В родині було вісім дітей.

Кеньйон Кокс захопився живописом в ранні роки.

Художню освіту почав опановувати в Цинциннаті в школі Мак-Міккена

Значний вплив на свідомість молодика мала Всесвітня виставка, котра 1876 року відбулась у Філадельфії (США) — вперше проводилася по за межами Європи. Офіційно іменувалася «Міжнародною виставкою мистецтв, промислових виробів і продуктів ґрунтів і шахт» (англ. International Exhibition of Arts, Manufactures and Products of the Soil and Mine).

Проведення виставки збіглося зі святкуванням сторіччя прийняття Декларації незалежності США. Відкривали виставку президент Улісс Грант і бразильський імператор Педру II. На ній публіці вперше були продемонстровані смолоскип незавершеної статуї Свободи, телефон Александера Белла і друкарська машинка «Ремінгтон 1».

Виставку відвідали майже 10 млн осіб. По закінченні заходу головний виставковий зал був переданий у розпорядження новозаснованого міського художнього музею.

Після відвідин виставки молодик вирішив стати художником. Декотрий час навчався у Пенсільванській академії образотворчих мистецтв.

В третій третині 19 ст. низка небідних художників-початківців Сполучених Штатів відбувала у країни Західної Європи на навчання чи на стажування у Дюссельдорф або Париж. Серед них був і Кеньйон Кокс, котрий 1877 року перебрався у Париж. Серед французьких митців, у котрих навчався Кокс, представники реалістичного і академічного напрямку — Каролюс-Дюран, Жан-Леон Жером (1824—1904) та Александр Кабанель (1823—1889). Серед художніх авторитетів цього періоду — Анрі Леман (1814—1882), учень і багаторічний помічник Енгра.

Кеньйон Кокс скористався можливостями і відвідав Італію, де познайомився з творами італійських митців доби відродження, маньєризму і бароко. Але він сприймав більшість сюжетів через стилістику пізнього класицизму та академізму.

1882 року Кеньйон покинув Париж і повернувся до Нью-Йорка, де оселився. Він почав працювати як художник-ілюстратор, працюючи у різних виданнях. Він і став первісно відомим як ілюстратор періодичних видань, а не як автор картин олійними фарбами. Водночас від подавав аналітичні і критичні статті в журнал «New York Evening Post», що дозволяло заробляти на життя.

Згодом він став одним з викладачів у Лізі студентів-художників Нью-Йорка. Ліга отримала від нього власний логотип з девізом (Ні дня без малювання).

Кеньйон Кокс так і залишився на позиціях твердої, незмінної академічної манери з точним малюнком і академічними та алегоричними сюжетами. Все це дозволило отримати важливі державні замовлення на художній декор суспільно значущих споруд. Так, Кеньйон Кокс був автором стінописів у різних бібліотеках, серед них і Бібліотека Конгресу США, коледжів, Капітолій штату Вісконсін тощо.

Кеньйон Кокс був сучасником процесів переносу західноєвропейських художніх рухів у мистецтво Сполучених Штатів, серед них і імпресіонізму, але незмінно залишався на позиціях академізму, про що свідчив навіть його піній твір в стилістиці венеціанського живопису 17 ст. «Традиція» (1916 р.) з жіночими алегоричними фігурами та умовним італійським пейзажем за ними.

Одна з учениць художника (Луїза Хауленд Кінг) стала його дружиною. В родині було троє дітей.

Кеньйон Кокс помер від ускладнень запалення легень у березні 1919 року в Нью-Йорку.

• 
  Кеньйон Кокс. Мозаїка «Юстиція», Капітолій Вісконсіна
• 
  Кеньйон Кокс. «Портрет Генрі Фрі», 1883 р.
• 
  Кеньйон Кокс. «Алегорія закону», Капітолій Вісконсіна, Медісон.
• 
  Кеньйон Кокс. «Скульптор Огюст Сен-Годен», 1908 р., Музей мистецтва Метрополітен

• Реалізм
• Академізм
• Алегорія
• Портрет
• Пейзаж
• Живопис Сполучених Штатів
• Пенсільванська академія образотворчих мистецтв

• http://www.nga.gov/content/ngaweb/Collection/artist-info.2453.html?artobj_artistId=2453&pageNumber=1 [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.] (довідкова біографія)