Кен (музичний інструмент) — Вікіпедія

Кен (або кєн) — це один із традиційних в'єтнамських етнічних дерев'яних духових інструментів. Він складається із конусоподібної дерев'яної основи та подвійної тростини. Звук інструменту досить потужний і пронизливо високий, схожий на китайський Сону, корейську тайпийонґсо, і персько-індійський шахнай.

Найвідомішим гравцем на кені є заслужений музикант Нґуен Нґок Кгань (нар. 1956), який був визнаний "національною гордістю" В'єтнаму. Його часто на Батьківщині називають "Кенний Кгань".^[1]

Схожим за зовніжньою формою, звуковидобуванням та тембром звуку до кену є китайський інструмент сона. Різниця лише у матеріалі корпусу. Сона зазвичай виготовляється із латуні або міді.^[2]

• Кен Боу — вид кену, різниться наявністю грушоподібного розтрубу, який іноді формою дуже схожий на гарбуз. Виготовляється в декількох розмірах.
• Кен дам ма (в'єтнам. похоронний гобой) — різновид кену, який має розтруб із металу; використовується під час похоронних процесій на півночі В'єтнаму.

• 
  Кен (майстер Ло Ло)— експонат В'єтнамського музею Етимології — Ханой
• 
  Кен майстра Муонґ — експонат В'єтнамського музею Етимології — Ханой
• 
  Кен — експонат В'єтнамського музею Етимології — Ханой

• В'єтнамська культура ^(укр.)
• Веб сторінка із прикладом аудіо зразку гри Нґуен Нґок Кгань на кені ^(англ.)