Керімов Алім Мухтарович — Вікіпедія

Алім Керімов
 Майор
Загальна інформація
Народженняневідомо
Кіровське (Кіровський район)
Alma MaterВійськовий інститут телекомунікацій та інформатизації
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Військово-морські сили
Рід військ Морська піхота
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Алі́м Мухта́рович Кері́мов — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису

[ред. | ред. код]

1944 року його бабусь і дідусів виселили в Узбекистан до міста Каттакурган. Обидва діди намагалися повернутися на Батьківщину. Абдульвапа Керімова за ці спроби кинули у в'язницю — «пришили» політичну статтю. Але в начальнику колонії Абдульвап упізнав колишнього зрадника-поліцая, і той змушено відпустив його. Другий дід — Абдурахман Мамбетов — теж намагався повернутися — його ледь не убили, постійно погрожували. Повернутися батькам Аліма; вони родом з-під Судака, повернутися вдалося в Кіровське — на той час дядько глави сім'ї, Мухтар Керімов, вже осів у містечку, до нього 1988 року поїхало з Узбекистану молоде подружжя. Мухтар Керімов — будівельник, дружина Зеніфе — медик. Мухтар влаштувався працювати у ЖЕК — був старшим інженером, по тому понад 20 років керував конторою. Зеніфе працювала в районній лікарні. Виростав з братом Абдульвапом (став будівельником) і сестрою Султаніє (медик; померла після важкої хвороби).

Алім став курсантом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій. Наприкінці 2013 року під час звільнення (хоча це суворо заборонялося) теж ходив на Майдан. Коли розпочалася анексія Криму лишився на Материку. Відтоді з малою Батьківщиною бачився лише по скайпу.

2015 року лейтенант Алім Керімов отримав диплом спеціаліста з радіомереж та телекомунікацій. Призначений командиром взводу штабних машин — у окремому полку зв'язку ВМС (Одеса). З першого дня офіцерської служби просився в зону боїв. Займався відновленням військової техніки взводу евакуйованої кримської частини. За 2 роки повністю відновив машини взводу. Коли техніка вже була повністю укомплектована, його перевели до іншої військової частини. В серпні 2017 року старший лейтенант Керімов прийняв посаду командира взводу зв'язку 503-го батальйону морської піхоти. В грудні того ж року став начальником зв'язку 503-го батальйону.

Понад 9 місяців перебував на передовій, забезпечував комунікацію батальйону на фронті від Водяного до Павлополя.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Указом Президента України № 614/2019 від 21 серпня 2019 року за «особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм» нагороджений орденом За мужність III ступеня[1]
  • Указом Президента України № 498/2023 від 23 серпня 2023 року за «особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм» нагороджений орденом За мужність II ступеня[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 21 серпня 2019 року № 614/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Указ Президента України від 23 серпня 2023 року № 498/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]