French
DeutschКетлін Феррір — Вікіпедія
| Кетлін Феррір | |
|---|---|
| Kathleen Mary Ferrier | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 квітня 1912 |
| Місце народження | Престон, Англія, Велика Британія |
| Дата смерті | 8 жовтня 1953 (41 рік) |
| Місце смерті | Лондон Велика Британія |
| Причина смерті | злоякісна пухлина[1] |
| Поховання | Ґолдерс-Ґрін (крематорій)[2] |
| Роки активності | 1942 1953 |
| Громадянство | Велика Британія і Сполучене Королівство |
| Професія | Співак |
| Співацький голос | контральто і deep contralto |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | камерна музика, ораторія, опера |
| Лейбли | Decca |
| Нагороди | |
 Файли у Вікісховищі | |
Кетлін Мері Феррір (англ. Kathleen Mary Ferrier; 22 квітня 1912, Блекберн, Ланкашир — 8 жовтня 1953, Лондон) — британська співачка (контральто).
Дочка вчителя музики, була змушена в 14 років залишити школу і заробляти гроші на життя небагатої сім'ї.
Вчитися співу стала пізно, почала музичну кар'єру в Лондоні лише в 1942 році.
Гастролювала в Італії, Австрії, США, Кубі, Норвегії, Швеції та Нідерландах[3].
Померла від раку грудей.
У роки Другої світової війни брала участь в аматорських концертах на заводах і у військових частинах.
З великим успіхом співала англійські народні пісні[3].
З глибоким драматизмом виконувала твори Перселла, Баха ( Страсті за Матфеєм, Страсті за Іоанном , Меса сі мінор, кантати), Глюка (Орфей і Еврідіка), Генделя (Месія), Шумана ( Любов і життя жінки), Шуберта, Брамса, Малера (Пісні про померлих дітей,Пісня про землю), Елгара (Сон Геронтія, запис не збереглася). Останній виступ відбулося в лютому 1953 року в на сцені лондонського театру Ковент-Гарден.
Працювала з багатьма видатними диригентами: Малькольмом Сарджентом, Бруно Вальтером, сером Джоном Барбіроллі, Джордже Енеску, Гербертом фон Караяном й ін. Її партнерами були Елізабет Шварцкопф, Юліус Патцак, Пітер Пірс. Бенджамін Бріттен, з яким Ферриер дружила, написав в розрахунку на неї партії в опері Наруга Лукреції, кантікле Авраам і Ісаак і Весняної симфонії.
На згадку про Ферриер з 1956 року проводиться конкурс молодих оперних співаків на здобуття Премії Кетлін Ферриер.
Співачка введена в Зал слави журналу Gramophone[4].
- Cardus N. Kathleen Ferrier, 1912-1953: A memoir. London, Hamilton, 1954.
- Ferrier W. The life of Kathleen Ferrier. London: H. Hamilton, 1955.
- Lethbridge P. Kathleen Mary Ferrier. London: Kassel, 1959.
- Leonard M. Kathleen: The life of Kathleen Ferrier. London ao: Hutchinson, 1988
- Spycket J. Kathleen Ferrier. Lausanne: Payot, 1990..
- Campion P. Ferrier - A Career Recorded (detailed discography). London: Julia MacRae, 1992.
- Mailliet Le Penven B. La voix de Kathleen Ferrier . Paris: Balland, 1997..
- Letters and Diaries of Kathleen Ferrier / Christopher Fifield, ed. Woodbridge; Rochester: Boydell Press, 2003.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Музыкальная энциклопедия / Гл. ред. Ю.В. Келдыш. — «Советская энциклопедия», 1981. — С. 789.
- ↑ Gramophone Hall of Fame (англ.). Gramophone. Архів оригіналу за 25 Вересня 2013. Процитовано 2 січня 2016.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кетлін Феррір
- (нім. [Архівовано 27 Січня 2021 у Wayback Machine.] ) [Архівовано 27 Січня 2021 у Wayback Machine.]
- (англ. [Архівовано 10 Лютого 2021 у Wayback Machine.] ) [Архівовано 10 Лютого 2021 у Wayback Machine.]
- (англ., дискографія, фото) [Архівовано 7 Травня 2021 у Wayback Machine.]
- A Tribute to Kathleen Ferrier by Sir John Barbirolli
- [1]
 | Це незавершена стаття про акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |