Кладовище Шампо в Монморансі — Вікіпедія

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.

Кладовище Шампо в Монморансі
Країна	Франція
Адміністративна одиниця	Монморансі
Власник	Q115918329?
Оператор	Q115918329?
Категорія людей, що тут поховані	Категорія:Поховані на цвинтарі Монморансі
Кладовище Шампо в Монморансі у Вікісховищі

48°59′37″ пн. ш. 2°19′25″ сх. д. / 48.99362° пн. ш. 2.323514° сх. д. / 48.99362; 2.323514

Кладовище у Монморансі (фр. Cimetière des Champeaux de Montmorency) — цвинтар у передмісті Парижа. Монморансі розташований на відстані близько 16 км на північ від французької столиці.

Цвинтар виник на початку XVII століття. Складається з 2-х частин — так званого «Старого» цвинтаря, що є найбільшим польським цвинтарем у Франції, яке часто називають «Польським некрополем» або «Польським пантеоном», і «Нового», який іноді називається «цвинтар Гроле» (фр. Cimetière de Groslay), одного з найцікавіших російських некрополей оскільки в Монморансі знаходився Російський старечий будинок (фр. Foyer russe), який призначався головним чином для військових та їх родин.

В Старій частині цвинтаря, в основному, поховані представники польської великої еміграції, що послідувала після поразки Листопадового повстання 1830—1831 років^[1][2]. У тому числі кілька тисяч офіцерів і солдатів-бунтівників, політиків, патріотів Польщі, які знайшли притулок у Європі, насамперед у Франції, іноді офіцери переселялися зі своїми сім'ями.

З 1843 року — місце щорічного паломництва (у травні-червні). Церемонія починається з жалобної меси на згадку про всіх поляків, які загинули у вигнанні, за якою слідує проповідь французькою мовою, виконання польського католицького гімну — «пол. Boże, coś Polskę» — і хода містом, до цвинтарної церкви з покладанням вінків.

На Новому кладовищі є російська ділянка (приблизно 200 могил), але деякі могили знаходяться поза ним. Зважаючи на те, що поряд з небагатьма могилами 1950-х років. знаходяться поховання 1970—1980-х років, можна припустити, що сучасне поховання є третім шаром, а отже, могили офіцерів Імператорської та Білої армій вже безповоротно втрачено. Більшість могил 1973—1993 років (майже всі поховання — поодинокі); надгробки старечого будинку більш ніж скромні — дерев'яні православні хрести з дерев'яними табличками, на яких наклеєні паперові літери. Після закінчення терміну збереження могили поступово зносяться, місця віддаються під нові поховання (у межах російської ділянки кілька десятків могил знесені недавно). На цвинтарі є каплиця на згадку про російських воїнів, які брали участь в Першій світовій війні 1914—1918 років.

• Авакімов Іван Михайлович — Голова Головного правління Союзу російських військових інвалідів, учасник Білого руху, кавалер Ордену св. Володимира IV ступеня.
• Жозеф Бабінскі — лікар-невропатолог. Член Паризької Академії наук.
• Ольга Бознанська — художниця.
• Александер Ват — письменник, поет, перекладач; один із творців польського футуризму.
• Казимир Возницький — політик, публіцист, літератор, дипломат, колекціонер, меценат.
• Ципріан Годебський — скульптор.
• Антоній Горецький — поет, сатирик, байкар, учасник повстання 1830 року та Наполеонівських війн
• Генрик Дембінський — генерал, один із ватажків польського повстання 1830 року.
• Владислав Замойський — державний діяч, дипломат, учасник польського повстання у листопаді 1830 року.
• Зіґмунт Качковський — письменник, поет.
• Кароль Отто Князевич — воєначальник, дивізійний генерал, учасник Наполеонівських війн.
• Кузнєцов Олександр Григорович — голова Об'єднання лейб-гренадерського Еріванського полку. Член Союзу Георгіївських кавалерів, Союзу російських військових інвалідів у Франції.
• Маковський Тадеуш — художник.
• Адам Міцкевич — поет, політичний публіцист, діяч польського національного руху (пізніше перепохований у Кракові).
• Міцкевич Ціліна — дружина Адама Міцкевича.
• Юліан Урсин Нємцевич — письменник, історик та громадський діяч.
• Ципріан Каміль Норвід — поет, драматург, прозаїк, живописець (похований у спільній могилі).
• Пілсудський Броніслав Йосипович — діяч революційного руху та етнограф; брат Юзефа Пілсудського.
• Попов, Костянтин Сергійович Російський офіцер, Георгіївський кавалер, військовий історик, літератор, громадський діяч.
• Олександер Ходзько — поет і сходознавець.
• Юзеф Шерментовський — художник.
• Янушкевич Євстафій — книговидавець, публіцист, один із керівників Польського повстання 1831 року.

• Cmentarz Les Champeaux w Montmorency [Архівовано 27 Січня 2022 у Wayback Machine.](пол.)
• Polski cmentarz w Montmorency i polskie groby w Paryżu^{[недоступне посилання]}(пол.)

• Cmentarz polski w Montmorency. / Red.: Jerzy Skowronek, Alicja Bochenek, Marek Cichowski, Krzysztof Filipow . — Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1986.