French
DeutschКлофазимін — Вікіпедія
 | |
|---|---|
Клофазимін | |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| N,5-bis(4-chlorophenyl)-3-(propan-2-ylimino)-3,5-dihydrophenazin-2-amine | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J04 |
| PubChem | |
| CAS | 2030-63-9 |
| DrugBank | DB00845 |
| Хімічна структура | |
| Формула | C27H22Cl2N4 |
| Мол. маса | 473,396 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 20-85% |
| Метаболізм | Печінка,незначна |
| Період напіввиведення | 10 діб |
| Екскреція | фекалії 60%, Жовч, Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | КЛОФАЗИМІН, ТОВ«Фарма Лайф»,Україна UA/2495/01/02 14.05.2010-14/05/2015 |
Клофазимі́н — синтетичний протилепрозний засіб для перорального застосування. Клофазимін уперше синтезований у 1954 році групою науковців Триніті Коледжу із ірландської столиці Дубліна. Спочатку він вивчався для застосування проти туберкульозу, але був визнаний неефективним проти цього захворювання, і лише у 1959 році було встановлено його ефективність проти збудника лепри. Після успішних клінічних досліджень у Нігерії у 60-х роках ХХ століття, швейцарська фармацевтична компанія «Novartis» розпочала випуск препарату в 1969 році під торговельною маркою «Лампрен».
Клофазимін — синтетичний протилепрозний препарат, що є похідним імінофеназину. Препарат має бактеріостатичну дію, що пов'язана з порушенням синтезу ДНК в бактеріальних клітинах. До клофазиміну чутливими є мікобактерія лепри, туберкульозна паличка, а також і атипові мікобактерії. До інших бактерій препарат неактивний. Застосовується переважно у складі комплексної терапії.
Клофазимін при пероральному прийомі всмоктується повільно. Біодоступність препарату складає від 20 до 85 % і зростає при прийомі клофазиміну з їжею. Максимальна концентрація в крові препарату досягається протягом 8—12 годин. Клофазимін створює високі концентрації в жировій тканині, жовчі та клітинах системи мононуклеарних фагоцитів[1], у периферичних нервах. Препарат проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Клофазимін метаболізується в організмі у незначних кількостях в печінці, виводиться переважно в незміненому вигляді з калом. Препарат може повтовно всмоктуватися в кишечнику та виводиться після цього з жовчю та сечею. Період напіввиведення клофазиміну складає в середньому 10 діб, у худих людей період напіввиведення скорочується.
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Клофазимін застосовують при лікуванні різних форм лепри як монотерапію, так і в складі комбінованої терапії із рифампіцином та дапсоном.[2][3] Клофазимін застосовують у схемах лікування полірезистентного туберкульозу легень.[4]
При застосуванні клофазиміну можливі наступні побічні ефекти:
- З боку шкірних покривів — дуже часто (більше 10 %) забарвлення поту в червоно-помаранчевий колір, забарвлення шкіри в червоний колір, іхтіоз, сухість шкіри; часто (1—10 %) свербіж шкіри, гіперемія шкіри; нечасто (0,1—1 %) висипання на шкірі, фотодерматоз; дуже рідко синдром Лаєлла.
- З боку травної системи — дуже часто (більше 10 %) нудота, блювання, тривала діарея (нечасто з проявами еозинофільного ентериту), знебарвлення калу; нечасто (0,1—1 %) анорексія; дуже рідко (менше 0,01 %) кишкова непрохідність, запор, жовтяниця, гепатит, крововиливи у шлунково-кишковому тракті.
- З боку нервової системи — ; часто (1—10 %) зниження гостроти зору; нечасто (0,1—1 %) головний біль та запаморочення, макулопатія та відкладення у рогівці; дуже рідко (менше 0,01 %) сонливість та депресія.
- Інші побічні ефекти — дуже часто (більше 10 %) прогресуюча втрата маси тіла, забарвлення рогівки, сліз, сечі та мокроти в червоний колір; дуже рідко (меше 0,01 %) гарячка, лімфаденопатія, інфаркт селезінки, анемія (іноді тяжкого ступеня).[4]
Клофазимін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, дітям з масою тіла менше 50 кг, вагітності та годуванні грудьми. З обережністю препарат застосовують при нирковій та печінковій недостатності.
Клофазимін випускається у вигляді желатинових капсул по 0,05 та 0,1 г.
- ↑ Клофазимин: лечение проказы Архівована копія. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ Лечение лепры. Методы терапии лепрыАрхівована копія. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ Диагностика детской проказы. Лечение проказы Архівована копія. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ а б ГИГИЕНИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГИОНАЛЬНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ ФИЗИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ ОКРУЖАЮЩЕЙ СРЕДЫ В УКРАИНЕ [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Клофазимін на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 6 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Національна медична бібліотека США — інформація про клофазимін [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)