French
DeutschКлінчаєв Арсен Степанович — Вікіпедія
| Арсен Клінчаєв | |
|---|---|
| Народився | 5 грудня 1968 (56 років) |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Діяльність | Політик, сепаратист |
| Alma mater | Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії О. О. Єпішева |
| Партія | Партія Регіонів |
| Нагороди |  |
| |
Арсе́н Степа́нович Клінча́єв (нар. 5 грудня 1968, м. Луганськ[1], УРСР, СРСР) — колабораціоніст з Росією, проросійський політик, член Партії Регіонів, депутат Луганської обласної ради. Відомий своїми проросійськими настроями та українофобією. Фігурант бази «Миротворець»[2]. Голова всеукраїнської громадської організації «Молода гвардія». Учасник бойових дій в Нагірному Карабасі на боці ЗС СРСР.
Арсен Клінчаєв народився 5 грудня 1968 року в Луганську. За походженням — вірменин. У 1991 році Арсен Клінчаєв закінчив Донецьке вище військово-політичне училище, після чого у складі Збройних сил СРСР брав участь у бойових діях в Нагірному Карабасі . Виконував обов'язки замполіта, був командиром роти, удостоєний медалі «За відвагу»[3]. Після демобілізації мешкає у Луганську. Займався аеродизайном, у 2002 році одна з його робіт зайняла друге місце на міжнародному конкурсі в Москві.
З 2004 року почав брати активну участь у житті «Партії Регіонів», очолював всеукраїнську громадську організацію «Молода гвардія». У 2006 році в студії телекомпанії ІРТА наніс фізичні пошкодження студенту Сергію Мельничуку, що бажав мати право навчатися українською мовою. Клінчаєв завжди відзначався радикальністю своїх дій та антиукраїнськими настроями: бився з політичними опонентами у сесійній залі Верховної Ради, паплюжив білборди Тимошенко під час президентської кампанії 2010-го, а влітку 2013 року особисто намагався викинути з вагона опозиціонерів, які їхали до Києва на акцію «Вставай, Україно!».
У 2010 році Клінчаєв був ініціатором встановлення пам'ятника Жертвам ОУН-УПА у Луганську, який був відкритий «для луганчан, загиблих від рук націоналістичних карателів з ОУН-УПА»[4]. Клінчаєа заявив, що пам'ятник необхідний для того, щоб кожен дізнався про злочини ОУН і УПА, які нібито «діяли більш по-звірячому, ніж фашисти»[5]. Також Клінчаєв заявив:
Школярі приходитимуть до меморіалу <…>, і ми будемо розповідати про молодих бійців гвардії, про жертви ОУН-УПА, і про справжніх ветеранів Великої Вітчизняної війни <…> Молодь повинна знати реальний стан справ навіть після декількох поколінь[6]».
Після декларування намірів Віктора Януковича до інтеграції з Європою, Клінчаєв почав співпрацювати з Віктором Медведчуком та став керівником луганської ініціативної групи політсили «Український вибір». У січні 2014 року, під час вшанування пам'яті загиблих у подіях на вулиці Грушевського, Клінчаєв заявив, що вважає їх смерть правильною та закликав міліцію діяти ще жорсткіше. 1 березня того ж року в ході зібрання Народної ради Луганська під керівництвом Арсена Клінчаєва біля будівлі Луганської обласної державної адміністрації під вигуки «Росія з нами!» було піднято російський прапор[7]. 10 березня в інтернеті з'явилося відео у якому лідер «Радикальної партії» Олег Ляшко разом з групою невідомих людей затримав депутата-сепаратиста, надягнувши на нього наручники, та спонукав Клінчаєва закликати соратників звільнити обласну адміністрацію і зняти російський «триколор»[8]. Втім, ближче до вечора того ж дня Клінчаєв був вже на свободі та пообіцяв Ляшку, що наступного разу той отримає кулю в лоб[9]. Клінчаєва є засновником пересувного «Музею жертв Помаранчевої революції», який створив власним коштом[10].
У ніч з 9 на 10 березня 2014 року був затриманий і побитий. Арсен Клінчаєв був затриманий та доставлений до СІЗО співробітниками СБУ.
11 березня 2014 року був затриманий і доправлений в СІЗО співробітниками Служби безпеки України. За даними СБУ, Клінчаєв спланував разом з групою з 500 бойовиків захопити у Луганську обласні Управління СБУ, МВС та Державного казначейства[11].
23 вересня у Києві журналістка каналу TvI на зупинці громадського транспорту поставила Клінчаєву питання, чому він у Києві, а не в Росії, на що Клінчаєв відповів брудною лайкою та вдарив дівчину[12].
7 жовтня 2015 року Арсен Клінчаєв був побитий невідомими особами в Києві.[13]
У серпні 2016 року Клінчаєв, який перебував під слідством, втік з України до Росії. Сталося це через те, що у Клінчаєва скінчився термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а новий йому не продовжили. За даними сайту «Наші гроші», родичка слідчого, який вів справу, отримала у подарунок щонайменше одну київську квартиру Клінчаєва[14].
17 листопада 2016 року Клінчаєв був побитий невідомими у Сіверську[15].
У грудні 2016 року Клінчаєва було оголошено в розшук, Шевченківський районний суд Києва видав ордер на його затримання та арешт.
- ↑ Твій місцевий депутат: Клінчаєв Арсен Степанович. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ Клинчаєв Арсен Степанович [Архівовано 19 березня 2020 у Wayback Machine.] [[Центр «Миротворець»|«Миротворець]»]
- ↑ Сергій Сорокін. Убийца (без кавычек) или все же Герой? (рос.) . «Политика 2.0». Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ (англ.) Luhansk unveils monument to victims of OUN-UPA [Архівовано 6 червня 2011 у Wayback Machine.] Зчитано 17.09.2011
- ↑ (рос.) В Луганске в сквере ВЛКСМ появится памятник жертвам ОУН-УПА [Архівовано 14 серпня 2011 у Wayback Machine.] Зчитано 17.09.2011
- ↑ (рос.) [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Зчитано 11.08.2008
- ↑ У Луганську біля будівлі ОДА підняли російський прапор. «Корреспондент». Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ Ляшко затримав луганського сепаратиста Клінчаєва. Відео. «Укрінформ». Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ Клінчаєв після ночі з Ляшком: наступного разу він отримає кулю в лоб. «Корреспондент». Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- ↑ У Луганську відкрили пересувний «Музей жертв Помаранчевої революції» у десятьох «примірниках» [Архівовано 19 березня 2020 у Wayback Machine.] Радіо Свобода
- ↑ СБУ затримала лідера луганських сепаратистів Клінчаєва. «Українська правда». Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 11 березня 2014.
- ↑ Луганский сепаратист Клинчаев ударил журналистку в Киеве. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 14 жовтня 2014.
- ↑ Известный сепаратист Клинчаев избит в Киеве. ФОТО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 10 жовтня 2015. Процитовано 9 жовтня 2015.
- ↑ Сепаратист Клінчаєв перед втечею до Росії подарував квартиру на Печерську нібито родичці слідчого СБУ (додано)
- ↑ Главного сепаратиста Луганщины жестоко избили на Донбассе. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 20 листопада 2016.
- Профіль політика. «Твій місцевий депутат. Луганська область». Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- Ярослав Гребенюк. Клінчаєв: регіонал нетрадиційної орієнтації. // Обозреватель. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- Костянтин Скоркін. Сезон політичної шизофренії. // Тиждень. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- Григорій Грінберг. Ху из ху Арсен Клинчаев? Горе-бизнесмен или горе-политик? (рос.) . // TOP. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- В Луганске откроется музей жертв «оранжевой» революции (рос.) . // Комсомольская правда в Украине. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
- «ЛНР». Історія однієї авантюри