Коваленко Лідія Борисівна — Вікіпедія

Лідія Борисівна Коваленко
Народилася	5 травня 1936(1936-05-05) Бочечки, Конотопський район, Українська Соціалістична Радянська Республіка,  СРСР
Померла	25 січня 1993(1993-01-25) (56 років) Київ,  Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	журналіст
Відома завдяки	дослідниця голодомору
Alma mater	Київський університет
Знання мов	російська[1]
У шлюбі з	Маняк Володимир Антонович
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах

Лі́дія Бори́сівна Ковале́нко (5 травня 1936, Бочечки — 25 січня 1993, Київ) — журналістка-публіцист, громадський діяч, дослідниця Голодомору.

Народилась 5 травня 1936 року в селі Бочечках (нині село Конотопського району Сумської області) в сім'ї вчителів. З 1943 року навчалась в школі у Хорезмській області Узбецької РСР (туди під час радянсько-німецької війни була евакуйована з матір'ю, батько служив у армії). Від 1944 року проживала в Чернігові. В 1953–1958 роках — студентка Київського університету. У 1958–1961 роках — редактор, від грудня 1961 року — кореспондент у Комітеті з радіомовлення і телебачення при РМ УРСР. З 1970 по 23 січня 1993 року працювала в журналі «Ранок», тижневику «Україна», заступником редактора журналу «Людина і світ».

З 1981 року мешкала в Києві в будинку № 52 на вулиці Олеся Гончара, на фасаді якого їй з чоловіком, письменником В. Маняком, встановлено гранітну меморіальну дошку.

Разом з чоловіком створювала «Асоціацію дослідників голодомору 1932—1933 років в Україні»; в 1992 році, після трагічної загибелі чоловіка, на установчому з'їзді була обрана головою асоціації.

Автор-упорядник видання «33-й: голод: Народна Книга-Меморіал» (Київ, 1991) — першої пам'ятки людям, замучених Голодомором 1932—1933 років в УСРР, комплексного узагальнюючого документального джерела з проблеми голоду-геноциду, яке об'єднало свідчення очевидців, історичні документи, наукові коментарі, публіцистику, документальне фото, живопис.

Померла 25 січня 1993 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі поруч з чоловіком (ділянка № 52а).

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1993, посмертно; за подвижницьку працю з підготовки Книги пам'яті).

Нагороджена орденом княгині Ольги 3-го ступеня (2005, посмертно; за вагомий особистий внесок у дослідження голодоморів в Україні, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання голодомору 1932—1933 років актом геноциду українського народу).

• Лідія Коваленко-Маняк. Некролог. «ЛУ». 1993, 4 лютого.
• Шаталіна Є. Вклад Володимира Маняка і Лідії Коваленко у створення джерельної бази з історії голодомору. В кн.: Голодомор 1932—1933 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція. Київ, 9–10 вересня 1993. Матеріали. К., 1995.
• Веселова О. До питання створення Асоціації дослідників голодоморів в Україні: передісторія і установчий з'їзд (1983—1992 рр.). «Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: міжвідомчий збірник наукових праць», 2002, вип. 6.

• О. М. Веселова.. Коваленко-Маняк Лідія Борисівна [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 383. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Р. М. Круцик. Коваленко-Маняк Лідія Борисівна [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.