Коксова піч — Вікіпедія
Коксова піч (рос. коксовая печь, англ. cokery, coke oven; нім. Koksofen m) — промислова піч, в якій коксуванням кам'яного вугілля одержують кокс. Звичайно коксові печі об'єднують у батареї (по 61 — 77 печей) із загальною системою підведення опалювального газу й відведенням летких речовин, подавання вугілля та ін.
Перші коксові печі споруджені в 1730-х роках і являли собою два мури висотою до 1,5 м, між якими засипали вугілля й укривали його зверху та з боків шаром землі, після чого вугілля підпалювали. Процес коксування тривав 8 – 10 днів. Заводи Дербі в Колбрукдейлі, де вперше було запроваджено технологію витоплення чавуну на кам’яновугільному коксі, а пізніше й метод пудлінгування – на довгі часи стали символом прогресу в металургії заліза. Потреба кам’яного вугілля як нового палива-відновлювача для витоплення металу спричинила його перші масштабні розробки, які великою мірою сприяли становленню вугільної промисловості. Таким чином, бурхливий розвиток вугледобувної галузі був пов’язаний як з використанням енергії вугілля для забезпечення роботи парових машин, так і з розвитком чорної металургії.
В Україні перший якісний кам’яновугільний кокс уперше було вироблено 1799 р., набагато раніше, ніж у багатьох інших країнах Європи. Це сталося на вугільній копальні в Лисичому Байраку, яка задовольняла потреби Луганського ливарного заводу. Обсяг першої партії коксу становив 19 тис. пудів. Роботи проводились під керівництвом шотландських інженерів К. Гаскойна та А. Сміта.
Процес коксування починається із завантаження камер вугільною шихтою. Коксування зазвичай здійснюється з зовнішнім підводом тепла. Під дією тепла вугілля у коксовій печі прогрівається, сушиться і при температурі 350–450 °C розм'якшується і перетворюється в напіврідку пластичну масу, одночасно починається виділення летких речовин. При температурі 500–550 °C відбувається інтенсивне виділення смоли і продовжується виділення летких речовин. В результаті розм'якшення і виділення газів вугілля спучується і набирає пористої будови. Поступово в'язка маса густіє, твердіє (спікається) і утворює «коксовий пиріг», який до кінця процесу зменшується в об'ємі і розтріскується на окремі грудки. По мірі збільшення температури коксування зростає об'єм прямого коксового газу, що може бути використаний як газоподібне паливо (його теплота згоряння — 21-23 МДж/м3). При підвищенні кінцевої температури коксування до 1000–1150 °C зростає вихід смоли і сирого бензолу. В результаті коксування одержують 75 — 80% коксу, 10 — 15% коксового газу, 1% бензолу, 3% смол.
Процес коксування у коксовій печі триває 13 — 14 годин, по закінченні його кокс (з теплотою згоряння 29 — 31 МДж/кг) виштовхують з камери в гасильний вагон і заливають водою (гасять).
- Коксохімія
- Коксохімічна промисловість
- Коксування вугілля
- Напівкоксування
- Шихта
- Коксовий газ
- Вугільна шихта для коксування
- ↑ Industrial History of the United States, from the Earliest Settlements to the Present Time; Being a Complete Survey of American Industries. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 1 лютого 2016.
- В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Основи хімії і фізики горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600. ISBN 978-966-317-024-4
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Смирнов В. О., Білецький В. С. Фізичні та хімічні основи виробництва. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. ISBN 966-7804-90-9