Кок-сагиз — Вікіпедія

Кок-сагиз
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Підродина:	Цикорієві (Cichorioideae)
Рід:	Кульбаба (Taraxacum)
Вид:	Кок-сагиз (T. kok-saghyz)
Біноміальна назва
Taraxacum kok-saghyz L.E.Rodin, 1933

Кок-сагиз (Taraxacum kok-saghyz) — багаторічна трав'яниста рослина роду кульбаба родини айстрових (Asteraceae), каучуконос.

Наземна частина рослини являє собою розетку листків і трубчасті квітконоси з жовтими квітками, зібраними в суцвіття — кошики. Плід — дрібна сім'янка з летючкою. Корінь стрижневий. Молочний сік (латекс) містить каучук. Найбільше каучуку містить молочний сік коренів (10—12 % на суху речовину латексу).

У природних умовах рослина просте в Середній Азії, на території Казахстану, Киргизстану та Узбекистану^[1], поширена в міжгірних долинах Східного Тянь-Шаню, натуралізована в Австралії на острові Тасманія.

У 1931 в СРСР були виявлені каучуконосні властивості кок-сагизу. З 1933 був введений у культуру, переважно в Європейській частині СРСР. З розвитком виробництва синтетичного каучуку кок-сагиз культивувати перестали. Але виробник шин і постачальник автомобільних компонентів Continental AG спільно з інститутом молекулярної біології міста Фраунгофера і Вестфальським університетом імені Вільгельма розробили технологію отримання гуми із кок-сагизу. Через невибагливість до клімату, кульбабу можна буде вирощувати на некультивованих землях Європи, в тому числі й України. Це дасть змогу зберегти цінні тропічні ліси. Характеристики кульбабової гуми будуть такими ж, як і в каучукової^[2].

• Список видів роду кульбаба

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.