Коморовський Андрій — Вікіпедія
Андрій Коморовський | |
---|---|
Унтерштурмфюрер | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження | 1919 м. Львів, ЗУНР |
Смерть | 20 листопада 2017 м. Торонто, ![]() |
Національність | українець |
Військова служба | |
Роки служби | 1941–1945 |
Формування | ![]() ![]() ![]() |
Війни / битви | Друга Світова війна |
Нагороди та відзнаки | |
Андрій Коморовський (1919, м. Львів — 20 листопада 2017, м. Торонто, Канада) — унтерштурмфюрер (хорунжий) 14-ї гренадерської дивізії військ СС «Галичина», ветеранський і громадський діяч у діаспорі.
У 1940 році мобілізований до Червоної армії, а у жовтні 1941 року потрапив до німецького полону біля Курська.
Служив перекладачем у піонірському батальйоні 9-ї дивізії Вермахту.
У 1943 році вступив до 14-ї гренадерської дивізії військ СС «Галичина». Після закінчення старшинської школи служив офіцером для особливих доручень при штабі 2-го батальйону 30-го полку, був ад'ютантом командира цього підрозділу майора Черніна.[1]
За проявлений героїзм у боях в Словаччині нагороджений Залізним хрестом 2-го класу.
Перебував у британському полоні в Ріміні, з 21 березня по 11 жовтня 1946 року був командиром 2-го (кол. 30-го) полку дивізії.[2]
На еміграції в Аргентині, співзасновник та голова аргентинського відділення Братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії УНА. Переїхав до Канади, де протягом 2001-2004 років був голою всієї організації.
Активно допомагав музею визвольної боротьби України у Львові, відвідував його у 1995 році.[3][4]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/8e/%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.jpg/150px-%D0%9C%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.jpg)
Помер 20 листопада 2017 року в Торонто. Похований на Українському цвинтарі Святого Володимира міста Оквілл.
- ↑ ОСТАННІЙ БІЙ ПІД ФЕЛЬДБАХОМ. Федір Цимбалюк-Обиченко
- ↑ Всеволод Будний. Перша Українська дивізія УНА у Брітанському пологі в Італії. Збірник I. Нью-Йорк, 1979 с.94
- ↑ УКРАЇНСЬКІ КОМБАТАНТИ – ОРГАНІЗАТОРИ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИХ МУЗЕЇВ. В.П. Бойко, Львівський історичний музей
- ↑ Вісті Комбатанта, ч. 4, 1995
- Ігор Іваньков. Йшла дивізія.- Львів: Пропала грамота, 2020.ISBN 978-966-97980-4-6 ст. 510