French
DeutschКонен (антарктична станція) — Вікіпедія
 | |
| Країна | |
|---|---|
| Дата заснування | 11 січня 2001 |
| Вебсайт | awi.de/en/expedition/stations/kohnen-station.html |
| Координати | 75°00′07″ пд. ш. 0°03′59″ сх. д. / 75.001909° пд. ш. 0.066336° сх. д. |
  Конен (антарктична станція) | |
 Конен у Вікісховищі | |
Станція Конен (нім. Kohnen-Station) — німецька полярна науково-дослідна станція в Антарктиці, здатна вмістити до 20 осіб. Працює тільки влітку. Названа на честь геофізика Гайнца Конена[de] (1938—1997), який довгий час був директором з логістики в Інституті полярних і морських досліджень імені Альфреда Вегенера.
Станція відкрилася 11 січня 2001 року в районі Землі Королеви Мод. Її координати 75° 00'S, 00° 04'E, на висоті 2892 м над рівнем моря. Знаходиться за 757 км на південний схід від станції Ноймаєр II, на екстремальному крижаному шельфі, доступному для транспорту і зручному для ведення робіт. Як і у випадку британської станції Галлей, будівлі бази зведені на регульованих сталевих опорах, які можна піднімати й опускати до висоти снігового покриву.
Станція містить радіорубки, їдальню, кухню, ванні кімнати, дві спальні, снігоплавильню[ru], магазин, майстерню й електростанцію (100 кВт). Вона оснащена 17 саньми і колоною з 6 тягачів, які перевозять до 20 тонн кожен. База поповнюється двічі на рік, до 6 санними поїздами одночасно. Операція доставки займає 9-14 днів[1].
Станція Конен є базою матеріально-технічного постачання для роботи з крижаними кернами в проєкті дослідження Землі Королеви Мод, а також у європейському проєкті роботи з кернами льоду в Антарктиці (EPICA). Основною роботою є буріння[2].
- ↑ Drilling into the past - The Kohnen Station in the Antarctic. Alfred Wegener Institute for Polar and Marine Research (AWI). Архів оригіналу за 4 липня 2010. Процитовано 13 вересня 2010.
- ↑ Thomas Stocker. European Project for Ice Coring in Antarctica (EPICA). European Science Foundation. Архів оригіналу за 12 червня 2012.
- Проєкт EPICA (англ.). Архів оригіналу за 22 серпня 2010.
- Інститут Альфреда Вегенера [Архівовано 20 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)