Кононович Леонід Григорович — Вікіпедія

Кононович Леонід Григорович
Народився4 жовтня 1958(1958-10-04) (66 років)
Красилівка
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьписьменник
перекладач
Галузьтворче та професійне письмоd[1], переклад[1] і детективна література[d][1]
Знання мовукраїнська[1] і французька[1]

Леоні́д Григо́рович Кононо́вич (*4 жовтня 1958(19581004), Красилівка, Ставищенський район, Київська область) — український письменник, перекладач, майстер детективного жанру. Член Національної спілки письменників та Асоціації українських письменників.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився 1958 року в селі Красилівка Ставищенського району на Київщині. В 1975 році вступив до філологічного факультету Київського університету. В 1977 році його відрахували за «небажання вивчати історію КПРС». В 1978 був заарештований органами КДБ за розповсюдження правозахисної літератури (самвидаву). В листопаді того ж року отримав офіційне попередження від обласного управління КДБ за ст. 62 ч.1 Карного кодексу (розповсюдження націоналістичної літератури). З 1981 по 1985 навчався на філологічному факультеті Київського педінституту іноземних мов імені Горького, звідки був відрахований «за негативний вплив на молодіжний колектив». З 1991 по 1996 рік працював у приватній охоронній компанії «Сейкен ЛТД». З 1996 по 2001 рік займався підприємницькою діяльністю.

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Перекладом почав займатися на початку 1980-х. Дебютував перекладом новели Андре Вермсера «Неждана зустріч» в газеті «Літературна Україна» (квітень 1984). Брав участь у перекладах тритомного зібрання творів Альбера Камю, котре вийшло у видавництві «Фоліо» (1998). Переклав соціологічне дослідження Еміля Дюркгайма, котре вийшло друком у видавництві «Основи» (1998).

У 1993 році дебютував у журналі «Сучасність». Кримінальний роман «Я — зомбі» збурив значний читацький ажіотаж.

Роман «Тема для медитації» став Книжкою року — 2005, висунутий на Шевченківську премію, але так і не став номінантом.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Переклади

[ред. | ред. код]

Власна проза

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]

Дитячі книги

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Лауреат премії НСПУ «Благовіст» (1994) та премії ім. Сковороди Французького інституту в Україні (2009).[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. до нового видання увійшли новела «Повернення», мікророман «Зимова казка» та новела-есе «Дерево»
  3. Відзнака національного рейтингу «Книжка року 2005», премія імені Григорія Косинки 2009, «Книжка року - 2014» рейтингу Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників, книжка увійшла до списку 90-та найкращих українських книг, які варто прочитати кожному, до 80 найкращих українських книжок за останнє десятиліття, списку конкурсу «Зимові читання - 2016» і фігурує в ТОП-7 від Оксани Забужко, без якого наша література доби Незалежності немислима [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Історія хвороби й одужання «пересічного українця», що змушений воювати на Балканах. Історія кохання та зради на тлі розквіту та занепаду «шестидесятництва» у Києві. Історія приватного розслідування жахливих зрад і помст у рідному селі часів Голодомору. Основне питання, порушене в романі, — це сплата боргів. Народ упав в амнезію. Скінчилася радянська епоха, і всі про все забули. У суспільній свідомості жах «тридцять третього» вже навіть не фігурує як факт. В 1960-х роках в селах ще все пам'ятали. Старі розповідали молодим, пам'ять не переривалася. За ці злочини треба сплатити! Насамперед — дати чітке визначення радянській системі. Це був просто окупаційний фашистський режим. Назвавши речі своїми іменами, можна апелювати до практичного вирішення. Водночас, це книга про споглядання себе поза простором і часом, саме тому тест не обмежується Голодомором, 70-ми та 90-ми, а набуває епічного розмаху. Тут і вплив Коліївщини на рід головного героя, і доісторичні міфи про українське пекло, ім’я якому Отхлань, і про Морану, яка його охороняє і т. ін. Все це заради того, аби ви спробували вийти поза межі власної реальності і зрозуміти своє буття в контексті життя нації і як таке, що має певну причину, рацію, мету...
  4. Леонід Кононович. Видавництво Старого Лева (укр.). Процитовано 24 травня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]