French
DeutschКонстантин Плісовський — Вікіпедія
| Константин Плісовський | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Konstanty Plisowski | |||||||||
 | |||||||||
| Народження | 8 червня 1890 Подільська губернія, Російська імперія | ||||||||
| Смерть | 1940 Харків  СРСРрозстріл | ||||||||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} II Польська Республіка | ||||||||
| Приналежність | Російська імператорська армія Військо Польське | ||||||||
| Освіта | Одеський кадетський корпус Миколаївське кавалерійське училище | ||||||||
| Роки служби | 1911–1940 | ||||||||
| Звання | Штабс-ротмістр   (з 2007 посмертно) | ||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
 Константин Плісовський у Вікісховищі | |||||||||
Константин Плісовський (рос. Константин Карлович Плисовский, пол. Konstanty Plisowski, *8 червня 1890 — †квітень 1940) — польський воєначальник, бригадний генерал (з 2007 посмертно — дивізійний генерал).
Константин Плісовський народився 8 червня 1890 року, в с. Новоселець Балтського повіту Подільської губернії в шляхетній родині герба Одровонж[1]. Батько — Кароль, матір — Марія Голуб[2].
У 1908 році закінчив Одеський кадетський корпус[3], а у 1910 — Миколаївське кавалерійське училище. Служив у 12-у гусарському Охтирському генерала Дениса Давидова, Її Імператорського Високості Великої Княгині Ольги Олександрівни полку в званні штабс-ротмістра. Був учасником Першої світової війни.
6 серпня 1912 р. надано звання корнета (ВП 1.04.1916); звання майора.
Після відновлення незалежності Польщі в 1918 році вступив в польську армію. Під час Радянсько-польської війни командував 6-ю кавалерійською бригадою, 8-ю кавалерійською бригадою і 1-ю кавалерійською дивізією.
23 серпня 1919 р. отримав звання полковника.
Брав участь у битві під Комаровом проти Першої Кінної армії Будьонного. Після Громадянської війни, був професором тактики у Вищій військовій школі у Варшаві.
4 січня 1929 р. присвоєно звання бригадного генерала (4 січня 1929).
Під час Оборонної війни 1939 року очолював оборону Берестейської фортеці. Після відходу з фортеці разом з підлеглими йому підрозділами приєднався до польських військ, командував Новогрудською кавалерійською бригадою, яка намагалася прорватися до Угорщини.[4]. 28 вересня його схопила влада СРСР і відправила до табору військовополонених у Старобільську. У списку страчених він під номером 2585[5]. Похований на польському військовому кладовищі у Харкові[6].
28 вересня Костантина Плісовського було взято в полон радянськими військами. Розстріляний в будівлі харківського управління НКВС у квітні 1940 року.[7]
- Орден Святого Станіслава 3-го ст. з мечами та бантом (ВП 5.12.1914)
- Орден Святої Анни 4-го ст. з написом «за хоробрість» (ВП 5.12.1914)
- Орден Святого Володимира 4-го ст. з мечами та бантом (ВП 5.12.1914)[8]
- Орден Святої Анни 3-го ст. з мечами та бантом (ВП 9.04.1915)
- Орден Святого Станіслава 2-й ст. з мечами (ВП 2.05.1915)
- Орден Святої Анни 2-й ст. з мечами (ВП 30.06.1915)[9]
- Орден святого Георгія 4 ст.
- Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років[10]
- Орден Білого Орла
- Хрест Хоробрих (був нагороджений цим чотири рази)
- Хрест золотий Virtuti Militari (№ 148 — за вересневу кампанію)[11]
- Хрест срібний Virtuti Militari (1921)[10][12]
- Хрест Незалежності[pl] (23 грудня 1933)[13]
- Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»[10]
- Медаль Перемоги[10]
- Пам'ятна медаль Великої війни[pl][10]
- Круа-де-Герр[10]
- Орден Почесного легіону (1921)[10][14]
Наказом міністра оборони Польщі від 20 березня 1996 року 6-й бронекавалерійській бригаді присвоєно ім'я генерала Костантина Плісовского. У 2007 році президент Польщі Лех Качинський присвоїв Плісовському звання дивізійного генерала (посмертно).
- ↑ (пол.) Marek Minakowski, Genealogia potomków Sejmu Wielkiego, процитовано 10 stycznia 2017
- ↑ Stawecki, 1994.
- ↑ Одеський Великого Князя Константина Константиновича кадетський корпус
- ↑ Баєчки псевдо-фахівців з історії
- ↑ (пол.) BETA Księgi Cmentarne. ksiegicmentarne.muzeumkatynskie.pl. Процитовано 2 квітня 2018.
- ↑ (пол.) Charków. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Warszawa, 2003 — s. 420.
- ↑ Трагедія в П'ятихатках: правда про катинських злочинах під Харковом [Архівовано 2014-08-12 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ (пол.) Centralne Archiwum Wojskowe. Kol. Gen. 450. «Konstanty Plisowski». — k.26.
- ↑ (пол.) Centralne Archiwum Wojskowe. Kol. Gen. 450. «Konstanty Plisowski». k.26-26zw.
- ↑ а б в г д е ж (пол.) Stanisław Łoza (red.) (1938). Czy wiesz kto to jest? (вид. Główna Księgarnia Wojskowa). Warszawa: II popr. с. 576.
- ↑ (пол.) Łukomski G., Polak B., Suchcitz A. (1997), Kawalerowie Virtuti Militari 1792 - 1945, Koszalin, с. 372
- ↑ (пол.) Dekret Wodza Naczelnego L. 3101 z 30 czerwca 1921 r. Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 27, poz. 1087
- ↑ (пол.) M.P. z 1934 r. nr 6, poz. 12.
- ↑ (пол.) Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L. 1717 z 28 maja 1921 r. (Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 29, poz. 1208)
- (пол.) Mieczysław Wrzosek, «Plisowski» (Odrowąż-Plisowski) Konstanty // Polski Słownik Biograficzny, t. XXVI, Warszawa-Kraków-Wrocław-Gdańsk, 1981 — s. 741—742.
- (пол.) Piotr Stawecki (1994). Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918—1939. Warszawa: Wydawnictwo Bellona. ISBN 83-11-08262-6.
- Радянсько-нацистська доля // Кореспондент
- Баєчки псевдо-фахівців з історії // ТСН
- (рос.) Ирина Халип (22 вересня 2008). Советско-фашистская дружба. Новая газета, № 70. Процитовано 18 вересня 2017.
- (рос.) Брестская крепость 1921—1939 гг. library.by. 27 вересня 2004. Процитовано 18 вересня 2017.
- (рос.) ВИК «Ахтырские гусары». www.gusa.ru. Процитовано 18 вересня 2017.
|
