Конструкція — Вікіпедія
Констру́кція (лат. constructio, від con — «разом», «з» та struere — «будувати») може означати:
1) Конструкція виробу — сукупність властивостей виробу, яку характеризують склад його частин, призначеність, взаємна розташованість, форма, розміри і матеріали складових частин та види з'єднання їх між собою[1].
2) Будівельні конструкції — елементи будівлі або споруди, що виконують тримальні, загороджувальні або сумісні функції Споруда складної будови, а також окремі її частини[2].
- Елемент конструкції — складова частина будівельної конструкції, наприклад, віконна рама, дверна стулка (полотно), брусок перемички, балка, плита, ребро, сполучення (зв'язки) між колонами, капітель колони тощо.
- Тримальна конструкція — елемент будівельної конструкції, що сприймає і витримує постійну чи тимчасову навантагу, зокрема й навантагу від інших частин конструкції[3].
- Огороджувальні конструкції — будівельні конструкції призначені для ізоляції внутрішніх об'ємів у будівлях і спорудах від зовнішнього середовища або між собою.
- Конструкції суміщені — будівельні конструкції, що виконують одночасно тримальні та огороджувальні функції.
3) Мовна конструкція — словосполука, словосполучення, якому властиві певні граматичні зв'язки, певна граматична будова.
- Синонімічні конструкції.
4) Конструкція у мовах програмування — формат (структура, загальний вигляд) оператора.
- Протокол № 7 письмового голосування науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України від 15.10.2002.
- «Конструкція» [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 4, С. 266.
- Бучинський М.Я., Горик О.В., Чернявський А.М., Яхін С.В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О.В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. – Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7