Коні Анатолій Федорович — Вікіпедія

Коні Анатолій Федорович
Народився	28 січня (9 лютого) 1844, 9 лютого 1844(1844-02-09)[1] або 29 січня (10 лютого) 1844[1] Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	17 вересня 1927(1927-09-17) (83 роки) або 27 вересня 1927(1927-09-27)[1] (83 роки) Ленінград, РСФРР, СРСР
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія  РСФРР  СРСР
Діяльність	правник, суддя, державний діяч, громадський діяч, літератор, оратор, викладач університету
Alma mater	Училище Святої Анниd, Друга Санкт-Петербурзька гімназія і юридичний факультет Московського університетуd
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Членство	Академія наук СРСР
Посада	член Державної ради Російської імперії[d]
Конфесія	православна церква
Батько	Коні Федір Олексійовичd
Мати	Irina Semenovna Konid
Брати, сестри	Yevgeny Konid
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Анато́лій Федорович Ко́ні (28 січня (9 лютого) 1844(18440209), Санкт-Петербург — 17 вересня 1927, Ленінград) — російський юрист, громадський діяч і літератор, дійсний таємний радник, член Державної ради, почесний академік Петербурзької АН (1900). Професор Петербурзького університету (1918—1922). Видатний судовий оратор. 1878 року суд під головуванням Коні виніс виправдальний вирок у справі Віри Засулич.

Анатолій Федорович Коні народився в родині театрального діяча і письменника Федора Коні. Мати Ірина Юр'єва була дочкою поміщика Полтавської губернії (Україна) — письменниця і актриса. На сцені вона виступала під прізвищем Сандунова — за першим чоловіком. У 1837 році під впливом родича Олександра Вельтмана видала збірку оповідань. Виконання Іриною Семенівною ролей у п'єсах М. Гоголя «Весілля» та «Ревізор» дало їй можливість проявити видатний талант.

Анатолій, бувши гімназистом, відвідував лекції знаменитих професорів Санкт-Петербурзького університету, зокрема відомого українського історика Миколи Костомарова.

У серпні 1867 року Анатолія Федоровича призначили товаришем (помічником) прокурора Сумського окружного суду; але ще до відправлення на нове місце служби його призначили товаришем прокурора Харківського окружного суду.

Анатолій Федорович керував слідством у справі про катастрофу потягу імператора Олександра III в Бірках під Харковом 17 жовтня 1888 року. Він очолював розслідування у справі про загибель пароплава «Володимир» влітку 1894 року в Одесі.

1890 року в Харківському університеті Анатолію Коні за сукупністю робіт було надано ступінь доктора кримінального права.

Одружений Анатолій Федорович ніколи не був, «у мене немає особистого життя» — писав він в одному з листів. Його першим коханням була Надія Морошкіна, з якою він познайомився в Харкові.

З Оленою Василівною Пономарьовою, яка була молодша від Анатолія Федоровича на 24 роки, він познайомився імовірно в один із приїздів у Харків. Збереглося їхнє листування з 1892 року — декілька сотень листів. У середині 1924 року Олена Василівна переїхала в квартиру Коні і до самої смерті Анатолія Федоровича була його помічницею, секретарем і господинею дому.

Нариси і спогади «На життєвій дорозі» (т.т. 1-5, 1912—1929).У 2000 році встановлена вища відомча нагорода Міністерства юстиції Росії-«Медаль Коні А. Ф.»

• Балышев М.А., Шандула А.О. Анатолий Федорович Кони и харьковчане (2007). UNIVERSITATES. Наука и Просвещение. 2007. №3. С. 26-36.
• Ю. С. Шемшученко. Коні Анатолій Федорович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 26. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Ю. С. Шемшученко. Коні Анатолій Федорович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Доманова, С. А. Переписка А. Ф. Кони как исторический источник : диссертация ... кандидата исторических наук.– М.: 1999.

• Коні [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — С. 261. — ISBN 966-7492-03-6.

Це незавершена стаття про юриста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

1. ↑ ^{а б в г} Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
   d:Track:Q124670547d:Track:Q108611244