Коржі (Сумська область) — Вікіпедія

село Коржі
Країна	Україна
Область	Сумська область
Район	Роменський район
Тер. громада	Роменська міська громада
Код КАТОТТГ	UA59060110310099605
Основні дані
Населення	831
Поштовий індекс	42063
Телефонний код	+380 5448
Географічні дані
Географічні координати	50°42′3″ пн. ш. 33°23′57″ сх. д. / 50.70083° пн. ш. 33.39917° сх. д. / 50.70083; 33.39917
Середня висота над рівнем моря	149 м
Водойми	річки Рашівка , Сула
Місцева влада
Адреса ради	42000, Сумська обл., Роменський р-н, м. Ромни, бульвар Шевченка, 2
Карта
Коржі
Коржі
Мапа
Коржі у Вікісховищі

Коржі́ — село в Україні, Сумській області, Роменському районі. Населення становить 831 особа. Входить до складу Роменської міської громади. До 2020 орган місцевого самоврядування — Коржівська сільська рада.

Село розташоване над річкою Рашівкою, яка через 2 км впадає у річку Сула, вище за течією річки Сула на відстані 0.5 км — село Садове.

Назва села Коржі походить від прізвиська Корж. Це легендарний засновник села, козак Корж разом з синами переселився з Запорозької Січі до мальовничого куточка Роменщини

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (червень 2019)

Архівні документи, за якими можливо було б послідовно висвітлити історію виникнення і розвитку села, відсутні. Проте, деякі події і факти із життя села передаються із покоління в покоління. Із розповідей старожилів сьогодні можна судити про історичне минуле села. Перші письмові відомості про село Коржі, що зберігаються в Роменському краєзнавчому музеї відомі за першу чверть 18 ст. В журналі Академії Наук за 1931 рік (Український архів) зроблено запис: "…в 1712 році село Коржі було віддано універсалом гетьмана Скоропадського значковому Лубенського полку Григорію Яценку. Після його смерті село належало колишньому полковнику Марковичу, а від нього перейшло Андрію Бутурліну. По ревізії 1729 року село Коржі — військове, не перебувало під владою уряду і не належало ратуші. В селі було на той час 32 двори. Таким чином можна припустити, що село, ймовірно, було засноване ще в 17 ст. Досліджуючи перших поселенців, можна прийти до висновку, що вони походять з Правобережної України і переселення відбулося в період «Руїни», коли жителі Правобережжя масово поселялися на вільних територіях Лівобережної та Слобідської України. Подвір'я, де жив легендарний засновник козак Корж, було розміщено в урочищі Переїздник. Тут, при будівництві кам'янки були виявлені сліди будівель: бита цегла, черепки, уламки скла. Від стоянки перших поселенців знайдені також окремі предмети на дні річки Рашівки. Раніше на березі річки був побудований водяний млин. Під час будівництва моста в 1909 році на глибині 7 метрів було виявлено дерев'яні предмети — залишки водяного млина. Письмова згадка про село Коржі записана в церковній книзі священиком Никифором. У ньому говориться, що в 1736 р. від пропасниці померло 36 осіб. Ще й сьогодні збереглися старі назви окремих частин села — «Магани», «Гаврильці», «Суходубівщина», «Тищенки» та ін. Старожили розповідають про походження назв: «Магани» — в цьому місці було 2 великі майдани, звідси й перекручена назва; «Гаврильці» — в цьому місці жив колись вільний козак, прізвище якого було Онищенко, а в нього було 2 сини і обидва носили ім'я Гаврило; «Тищенки» — назва походить від поселенця, прізвище якого було Тищенко.

З розповідей старожилів відомо, що в вісімнадцятому столітті в селі Коржі були великі поміщицькі землеволодіння. В 1870 році за даними перепису 700 га землі належало поміщикам, а 666 га усім громадянам села. В селі (на хуторі Попівка (Верхня Попівка) тепер село Садове) жив поміщик Мазуряка (Мазаракій Аркадій Федорович (1822—1890)) і користувався земельними угіддями площею 370 га. Інші сім'ї: Рубан — 126 га, Бережний — 126, Яневський — 60 га, Фесин — 60 га, Яковенко — 45 га. В кінці 19 ст. село налічувало 200 дворів. Після реформи 1861 більшість поміщицьких господарств почали втрачати першість і змушені були продавати власні землі заможним селянам. В 1910 році поміщикам Рубану і Бережнову належало 143 га землі, а поміщику Петерсу 387 га. До заможних родин цього періоду відносять родини Волинського Ф. І., Волинського А. Л., Волинського П. О., Івченка Т. В., Пожара М. І. В 1910 році на заробітках в Криму і Таврії працювало понад 100 громадян села. У житті села провідне місце належало церкві та її служителям. Перша церква в селі побудована в 1725 році, а в 1806 році було збудовано нову на місці старої. При розбиранні фундаменту на дні виявлено мідну плиту з написом будівництва 1725 рік. У селі у 1905 році була заснована школа, яка працює досі.

Коржівчани були активними учасниками революції 1905—1907 років.

Так, в 1906 році відбулася сходка жителів села з вимогою справедливого перерозподілу поміщицьких земель, пізніше активісти були суворо покарані.

У 1918 році у березні село контролювалось австрійськими союзниками Скоропадського.

20 серпня 1919 року село було окуповано військами генерала Денікіна. Після цього більшовики остаточно повернули собі контроль над селом.

У 1928 році було збудовано сільський клуб.

У 1930 році було проведено примусову колективізацію та створено 4 колгоспи — «Ранок», «1 Травня», «Незаможник» та «Червона слава».

У 1931 році 4 артілі об'єдналися в одне господарство, яке назвали «Третій вирішальний».

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Роменської міської громади^[1].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Роменського району(1930—2020), увійшло до складу новоутвореного Роменського району^[2].

• Школа, заснована у 1905 році.

Погода в селі [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]

1. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»