Котловина (Ізмаїльський район) — Вікіпедія

село Котловина
Герб Прапор
Свято-Успенська церква
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Ізмаїльський район
Тер. громада	Ренійська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51080070030036279
Основні дані
Засноване	1948
Колишня назва	Болбока (рум. Bulboaca, гаг. Bolboka))
Населення	2643
Площа	3,43 км²
Густота населення	770,55 осіб/км²
Поштовий індекс	68820
Телефонний код	+380 4840
Географічні дані
Географічні координати	45°30′34″ пн. ш. 28°34′19″ сх. д. / 45.50944° пн. ш. 28.57194° сх. д. / 45.50944; 28.57194
Середня висота над рівнем моря	30 м
Водойми	Ялпуг
Місцева влада
Адреса ради	68800, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Рені, вул. Соборна, 103
Карта
Котловина
Котловина
Мапа
Котловина у Вікісховищі

Котлови́на, до 1948 року — Болбо́ка (гаг. Bolboka, рум. Bulboaca) — село Ренійської міської громади, у Ізмаїльському районі Одеської області України. Населення становить 2643 осіб.

У 1812—1814 роках група гагаузьких та болгарських поселенців из Добруджі осіла на теренах великої кітловини на березі озера Ялпуг, згодом утворивши на цьому місці селище Болбока. За однією з версій село Болбока було засноване у середині XVI століття турком, якого звали Болбок. За іншою версією село назване Болбокою через велику кількість джерел прісної води на узбережжі озера Ялпуг, адже «болбока» перекладається з огузьких мов як «водоворот». Також існують свідчення, що село існувало й раніше, щонайменше з 1807 року.^[1]

Основна частина села розташована у вже згаданій кітловині. Звідси походить чинна назва поселення — Котловина.

Село знаходиться на південному заході України, за декілька кілометрів від кордону з Молдовою, на західному березі озера Ялпуг — найбільшого прісноводного озера України. Найближчі населені пункти: Владичень, Нагірне, Плавні, та молдовське село Етулія. Найближчі міста: Рені, Ізмаїл, Болград. Відстань до обласного центру становить 279 (255) км.

Через все село, з півночі на південь, протікає річка Безіменка. Водне живлення здійснюється переважно за рахунок дощових паводків та стоку води з полів зрошення. В даний час річка практично обміліла і значно забруднена.

Щит скошений зліва червоним і лазуровим. В першій частині срібний глек для вина з лазуровим колом посередині, поверх якого покладені три лазурових грона винограду в балку, з зеленим листям, середнє більше. В другій частині з лазурової бази з двома срібними хвилястими нитяними балками виникає справа золота балка, дугоподібно укорочена зліва, супроводжувана угорі поставленими в стовп квітучою зеленою гілкою яблуні з срібними квітами з золотими серединками, і золотим колосом. ^[2]

Прямокутне полотнище з співвідношенням сторін 3:4 поділене на дві горизонтальні частини у співвідношенні 2:1 — верхня розділена висхідною діагоналлю на червоне і синє поля, нижня частина жовта.^[3]

Вперше згадується в 1752 році. Після російсько-турецької війни 1806–1812 років на території Буджака Бессарабської губернії і, у зокрема, Ізмаїльському цинуті, зупинилася частина гагаузів з Добруджі, яка покинула свою історичну землю через труднощі з асиміляцією після поділу історичної області Добруджі між Румунією і Болгарією на початку XIX століття. Частина з гагаузьких переселенців обжилася на території великої улоговини на західній частині від озера Ялпуг, утворивши село Болбока.

Село було перейменоване з Болбоки в Котловину в 1948 році^[4], проте гагаузи та болгари на своїх мовах досі називають село Болбокою.

Згідно з переписом 1989 року чисельність наявного населення села становила 2826 осіб, з яких 1364 чоловіки та 1462 жінки.^[5]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2570 осіб.^[6]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[7]

В центрі села недалеко від головної вулиці та церкви знаходиться невеликий пішохідний навісний міст, збудований там на замовлення колись відомого в селі тутешнього авторитета на призвісько Пирінка (рос. Пыринка). Пізніше він був жорстоко вбитий, а міст у тутешніх селян сам по собі почав називатися «Пирінкін міст» (рос. Пыринкин мост).

В 1945 році в селі були створені два колективних господарства — «Іскра» і «Перемога». У серпні 1948 року на базі цих колективних господарств було створено ще одне — «28 червня». В 1952 році всі три колгоспи були об'єднані в один під назвою «Перемога». В 1969 році згідно з рішенням уряду УРСР колективне господарство «Перемога» було реорганізовано в радянських господарство (радгосп). До березня 1971 року входив до складу Білгород-Дністровських м'ясо-молочних радгоспів. Указом Міністерства сільського господарства СРСР від 24 березня 1971 року радгосп «Перемога» був переданий Республіканському об'єднанню «Укрсортпосівноовоч» і називався «ВАТ Посівний радгосп „Перемога“». У 1990-х в селі діяли радгосп «Перемога» і перше відділення радгоспу «Ренійський».

За радгоспом «Перемога» було закріплено 5200 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3666 га орної землі, з них 866 га зрошуваної. За відділенням радгоспу «Ренійський» було закріплено 1823 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1035 га орної землі. Спеціалізація відділення — виробництво м'ясо-молочної продукції. До виробничої структури радгоспу «Перемога» входили: тракторно-польова структура, ферма з вирощування великої рогатої худоби, молочно-товарна ферма, птахоферма, свиноферма, бухгалтерія, відділ кадрів, автопарк, мехмайстерня і сільська адміністрація. Серед промислового виробництва: хлібопекарня, олійниця і млин. Основна продукція радгоспу: озима пшениця, ячмінь, горох, кукурудза, соняшник, виноград, посів овочевих, кормових та баштанних культур. З 1971 року радгосп виробляв насіння 19 сортів овочевих і баштанних культур^[8]. З початку 2000 років радгосп поступово занепадав. В даний час майно радгоспу розпродається приватним покупцям.

У селі діє Котловинська середня школа. У школі працюють 33 вчителі. Навчаються 194 учня. При школі з 2006 року діє музей етнографії, краєзнавства та історії школи. Працює будинок культури із залом для глядачів на 100 місць. Є три бібліотеки з книжковим фондом близько 25 тис. примірників, сільська дільнична лікарня на 25 ліжок, дитячий сад на 140 місць, комбінат побутового обслуговування, 3 столові, більше 10 магазинів, відділення зв'язку.

Недалеко від села були виявлені залишки поселення епохи бронзи (XX століття до н. е.) та два поселення перших століть нашої ери зі змішаним населенням, у складі якого були слов'яни^[9]. У 2006 році в околиці села була знайдена частина скарбів — меч, кинджал, сідло, кінська узда — все з золота і срібла, інкрустовані дорогоцінними гранатами-альмандинами. У 2012 році в селі біля озера Ялпуг була виявлена ​​золота пластина IV—V століть, була частиною скарбів гунів. Ця знахідка спровокувала «золоту лихоманку» серед місцевого населення^[10].

У селі постійно святкують православні, державні і традиційні свята, такі як Новий рік, Старий Новий рік, Великдень, День Перемоги, Масляна, Трійця, Іменини, 8 березня та інші. У школі Котловини постійно проводяться різні гуртки, змагання, КВН, «Брейн-ринг» та інші види розваг. У селі діє танцювальний колектив «Севда Гюлю». У місцевому будинку культури (відновленому після пожежі 1996 року)^[11] та на шкільній сцені постійно проводяться концерти з виконанням пісень 70-80-90-х років і пісень сучасної поп-музики учнями школи та їх керівниками. У лютому 2010 року в селі пройшов Міжнародний фестиваль гагаузької культури^[12]. 28 серпня 2012 року в честь 200-річчя Котловини в селі було урочисто відкрито парк «Дружба», засаджений більш ніж 60 деревами^[13].

• Наталі Деніз — українська гагаузька співачка.

• Облікова картка на сайті ВРУ