French
DeutschКоцюбинський Ігор Юлійович — Вікіпедія
| Ігор Коцюбинський | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Ігор Юлійович Коцюбинський |
| Народився | 1 травня 1965 (59 років) Чернігів, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Україна |
| Відомий завдяки | правнук Михайла Коцюбинського |
| Alma mater | Талліннське вище військово-політичне будівельне училищеd |
| Посада | директор музеюd |
| Рід | Коцюбинські |
| Батько | Коцюбинський Юлій Романович |
І́гор Ю́лійович Коцюби́нський (нар. 1 травня 1965, Чернігів) — директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського (з 5 червня 2000). Правнук Михайла Коцюбинського.
Народився 1 травня 1965 року у Чернігові. Навчався у Чернігівській ЗОШ № 3 (1972—1982).
За освітою — замполіт, закінчив Талліннське вище військово-політичне будівельне училище[ru] (1987).[1]
Під час російського вторгнення на Донбасі із 7 липня 2014 був мобілізований як офіцер запасу, воював в зоні АТО на Луганщині заступником командира танкової роти по роботі з особовим складом.[1] Демобілізований у березні 2015.[2]
Під його керівництвом одним з провідних напрямів роботи музею стала видавнича діяльність. Найпотужнішим виданням, підготовленим науковцями музею, є «Листи до Михайла Коцюбинського» у чотирьох томах, присвячені пам'яті Юлія Коцюбинського, які вийшли друком у 2002—2004.
Згодом було видано збірник спогадів про Ю. Коцюбинського «Завжди з нами», а також його мемуари «Шрами на серці».
У 2007 вийшли окремим виданням «Листи М. Коцюбинського до дружини».
Також науковці підготували біографічний нарис «Михайло Коцюбинський (1864—1913). Життя та творчість» і біографічний довідник «Лауреати Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського (1992—2011)». 2019 та 2020 року музеєм-заповідником М.Коцюбинського було видано два томи «Листів Ганни Барвінок до Іллі Шрага».
У 2014 р. з нагоди 150-річчя від дня народження письменника вийшла друком «Антологія творів лауреатів премії ім. М. Коцюбинського. Поезія».
Для найменших читачів видано два видання творів М. Коцюбинського «Оповідання для дітей» та «П'ять казочок».
 |
- Лауреат премій:
- імені Олекси Гірника (2004)
- імені Дмитра Нитченка (2002)
- імені Леоніда Глібова (2013)
- Медаль «Івана Мазепи» Міжнародної літературно-мистецької академії України (2017)[3]
- ↑ а б Вікторія Товстоног (1 вересня 2014). Правнук Коцюбинського воює під Новоайдаром Луганської області. тижневик «Вісник Ч» № 35 (1477). Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
- ↑ Правнук Михайла Коцюбинського повернувся з Донбасу. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
- ↑ Сергій Дзюба (5 січня 2017). Нагородили родину Коцюбинських. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 5 січня 2017.