Кравченко Андрій Григорович — Вікіпедія

Андрій Григорович Кравченко
Народження	18 (30) листопада 1899(1899-11-30) Сулимівка, Київська область
Смерть	18 жовтня 1963(1963-10-18) (63 роки) Москва, СРСР[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	КПРС
Рід військ	танкові війська
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1918–1955
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник
Командування	6-та танкова армія
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Радянсько-фінська війна Радянсько-німецька війна • Сталінградська битва • Курська битва • Битва під Прохоровкою • Битва за Дніпро Радянсько-японська війна
Нагороди	Іноземні
Кравченко Андрій Григорович у Вікісховищі

Андрі́й Григо́рович Кра́вченко (нар. 18 (30) листопада 1899(18991130), Сулимівка — пом. 18 жовтня 1963) — радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Народився 18 (30 листопада) 1899 року на хуторі Сулимин (нині село Сулимівка Яготинського району Київської області України) в сім'ї селянина. Українець. Член ВКП(б) з 1925 року.

У Червоній Армії з 1918 року. Рядовим брав участь в Громадянській війні в Росії в боях з білогвардійцями.

В 1923 році закінчив Полтавську військову піхотну школу, в 1928 році Військову академію імені М. В. Фрунзе. З 1930 року — викладач тактики на Ленінградських бронетанкових курсах удосконалення комскладу. З 1935 року — в Саратовському бронетанковому училищі. З травня 1939 року офіцер для особливих доручень у штабі Приволзького військового округу. Начальник штабу 61-ї стрілецької дивізії.

Учасник радянсько-фінської війни 1939 — 1940 років на посаді начальника штабу 173-ї мотострілецької дивізії.

З червня 1940 року по кінець лютого 1941 року А. Г. Кравченко — начальник штабу 16-ї танкової дивізії, а з березня по вересень 1941 року — начальник штабу 18-го механізованого корпусу.

На фронтах радянсько-німецької війни з вересня 1941 року:

• з 9 вересня 1941 року по 10 січня 1942 року — командир 31-ї танкової бригади;
• з лютого 1942 року — заступник командарма 61-ї армії по танкових військах;
• з 31 березня 1942 року по 30 липня 1942 року — начальник штабу 1-го танкового корпусу;
• з 2 липня 1942 року по 13 вересня 1942 року командував 2-м танковим корпусом;
• з 18 вересня 1942 року по 24 січня 1944 року командував 4-м танковим корпусом.

У листопаді 1942 року 4-й корпус брав участь в оточенні 6-ї німецької армії під Сталінградом, у липні 1943 року — в танковій битві під Прохоровкою, в жовтні того ж року — у битві за Дніпро.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за вміле керівництво корпусом і особисту хоробрість гвардії генерал-лейтенанту танкових військ Кравченку Андрію Григоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2546)^[2].

З 20 січня 1944 року генерал-лейтенант танкових військ Кравченко А. Г. командувач 6-ї танкової армії, яка після розгрому Німеччини брала участь у серпні — вересні 1945 року в радянсько-японській війні.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 вересня 1945 року за вміле командування танковою армією, героїзм і мужність, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками і японськими мілітаристами, генерал-полковник танкових військ Кравченко Андрій Григорович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 83).

У 1949 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу. Командував армією, бронетанковими і механізованими військами у ряді військових округів. З 1954 року помічник командувача Далекосхідним військовим округом. З 1955 року — в запасі. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Помер 18 жовтня 1963 року. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві (ділянка 8).

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова 1-го ступеня, орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня, Кутузова 2-го ступеня, медалями, а також двома британськими орденами: Британської імперії II ступеня і Георгія IV ступеня.

Анотаційна дошка в Ставищах

Меморіальні дошки встановлені: у Києві на будинку по Михайлівському провулку, 9а, в якому він жив в 1946 році, у місті Сумах на фасаді головного корпусу колишнього Сумського вищого артилерійського командного училища (нині — військовий ліцей), в якому він навчався. В місті Ставищах іменем Героя названо вулицю на якій встановлено анотаційну дошку. В селі Сулимівці діє Краєзнавчий музей імені А. Г. Кравченка.

У місті Яготин встановлено погруддя та є вулиця Кравченка.

• Т. С. Першина. Кравченко Андрій Григорович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 269. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• І. І. Чорнобай. Кравченко Андрій Григорович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

• Боевые звёзды киевлян. — Киев: Политиздат Украины, 1983.
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
• Люди бессмертного подвига. Книга 1. М., 1975

п о р Герої Радянського Союзу А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  Двічі Герої • Тричі Герої • Чотириразові Герої Позбавлені звання Героя Радянського Союзу