Крайняниця Петро Іванович — Вікіпедія

Ф
Петро Крайняниця
Особисті дані
Повне ім'я Петро Іванович Крайняниця
Народження 3 липня 1924(1924-07-03)
  Руське, Підкарпатська Русь, Чехословаччина
Смерть 23 вересня 1997(1997-09-23) (73 роки)
  Ужгород, Закарпатська область, Україна
Зріст 177 см
Вага 70 кг
Позиція воротар
Юнацькі клуби
1937—1938
1939—1941
1941—1942
Чехословаччина Рапід (Прага)
Угорщина Руська гімназія м. Мукачеве[1]
Угорщина МШЕ (Мукачеве)[2]
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1942—1943 Угорщина «МШЕ» (Мукачеве) ? (?)
1944—1945 Угорщина «Русь» (Ужгород) ? (?)
1946—1947 СРСР «Спартак» (Ужгород) ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Петро Іванович Крайняниця (угор. Krajnyanica Péter, 3 липня 1924, Руське, Підкарпатська Русь, Чехословаччина — 23 вересня 1997, Ужгород, Україна), — колишній чехословацький, угорський і український футболіст, згодом — радянський футбольний тренер та спортивний діяч. Грав на позиції воротаря. Володар кубка Сент-Ласло, тобто «Святого Василя» (1941). Керівник делегації збірної Закарпатської України, яка здобула неабияку історичну перемогу на першій повоєнній республіканській спартакіаді з футболу. Один з організаторів команди майстрів «Спартак» (Ужгород) (1945) і один з перших спортсменів Закарпаття, яких удостоїли почесними знаками «Заслужений працівник фізичної культури» та «Відмінник народної освіти».

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У юнацькі роки навчався в гімназії в Празі. Саме в чеській столиці розпочав свій шлях у футбол, де грав в команді спортклубу «Рапід». 1939 року повернувся на Закарпаття та продовжив навчання в Мукачівській гімназії, яку закінчив 1944 року. Футбольна дружина цього навчального закладу у 1941 році здійснила справжній подвиг, ставши чемпіоном Угорщини серед 142 команд і завоювавши Кубок «Святого Василя». Після цього здібного юнака запросили до тодішнього найкращого мукачівського клубу «МШЕ», що виступав у другій лізі першості Угорщини, у 1944 році він потрапив до найкращої команди краю — «Русі» (Ужгород), а згодом до «Спартака» (Ужгород). Однак тяжка травма примусила його завершити виступи.

Кар'єра тренера та спортивного діяча

[ред. | ред. код]

У 1945 році його призначили завідувачем військово-фізкультурного відділу ЦК Спілки молоді Закарпатської України і паралельно з цим він був одним з ініціаторів створення нової команди «Спартак» (Ужгород) та одним з її граючих тренерів. Історія закарпатського радянського футболу бере свій початок саме з цього року, від часу проведення першої повоєнної спартакіади, на якій згідно запрошення разом з іншими спортсменами мали виступати і футболісти. Після проведення відбіркових змагань путівку у фінал завоювала ужгородсько-мукачівська збірна, тренерами якої були Петро Крайняниця, Йосип Криж та Георгій Мозер. Ось результати проведених ігор згідно порядковості зустрічей: збірна Закарпаття — збірна Ізмаїла — 8:1, збірна Закарпаття — збірна Львівської області — 1:1, збірна Закарпаття — збірна Волинської області — 19:0, збірна Закарпаття — збірна Станіславської (нині Івано-Франківської) області — 8:3, збірна Закарпаття — збірна Дрогобицької області — 9:0, збірна Закарпаття — збірна Тернопільської області — 10:0, збірна Закарпаття — збірна Чернівецької області — 3:0. Загальний рахунок для закарпатців після проведених семи змагань був таким — 58:5. Закарпаття тоді гідно постало перед шанувальниками футболу України, спортивною делегацією якого керував Петро Крайняниця.[3] Він з 1949 до 1973 року очолював обласні ради ДСТ «Червона зірка», «Спартак» та «Авангард», а у 1973 році перейшов на педагогічну роботу — вчителем фізвиховання Ужгородської спецшколи-інтернату. Поспіль протягом багатьох років очолював обласну футбольну федерацію та був членом Президії Федерації футболу України.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Командні трофеї

[ред. | ред. код]
  • Червоний прапор Республіканського комітету фізкультури та спорту при Раднаркомі УРСР (1): (1945)

Почесні звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. теперішня ЗОШ № 1 ім. Олександра Пушкіна
  2. «Мукачівське спортивне товариство»
  3. Сторінками футбольної історії Закарпаття [1] [Архівовано 24 липня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]