Крайнє (Євпаторійський район) — Вікіпедія

село Крайнє
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Євпаторійський район
Рада Крайненська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01080270010042114
Облікова картка Крайнє 
Основні дані
Населення 1 167
Поштовий індекс 96584[1]
Телефонний код +380 6563
Географічні дані
Географічні координати 45°13′40″ пн. ш. 33°50′10″ сх. д. / 45.22778° пн. ш. 33.83611° сх. д. / 45.22778; 33.83611
Місцева влада
Адреса ради 96584, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Крайнє, вул. Леніна, 18
Карта
Крайнє. Карта розташування: Україна
Крайнє
Крайнє
Крайнє. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Крайнє
Крайнє
Мапа
Мапа

CMNS: Крайнє у Вікісховищі

Кра́йнє (до 1945 — Тешíй; крим. Teşiy) — село в Євпаторійському районі Автономної Республіки Крим, центр Крайненскої сільради. Розташоване за 23 км від міста Саки.

Найстаріша з письмових згадок про село Тешій, що дійшла до наших днів відноситься до 1773 року[2]. У середині XIX століття в селі з'явилися німецькі, російські та українські переселенці. Напередодні Другої світової війни Тешій був багатонаціональним селом з населенням 269 осіб (у 1939 році). В німецько-радянській війні брали участь 47 жителів села, 19 з них загинули. На честь загиблих односельців в 1965 р. в селі встановлено обеліск. У 1941 році з Тешія було депортовано німецьке, а у 1944 році — кримськотатарське населення. У 1945 році Тешій був перейменований в Крайнє. У післявоєнний період село активно заселялося переселенцями з Росії та України.

До 1991 р. у селі розташовувалась центральна садиба колгоспа "ім. Жданова ", який спеціалізувався на вирощуванні зернових культур і тваринництві. На 1974 р. в Крайньому була восьмирічна школа, дитячий сад-ясла, будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 9750 книг, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини та їдальня. Був пам'ятник В. І. Леніну.[3]

Динаміка чисельності населення

[ред. | ред. код]
  • 1805 — 76 чол. (Всі кримські татари)
  • 1926 — 195 чол. (71 німеців, 48 росіян, 43 кримських татарина, 20 українція, 6 вірменів)
  • 1939 — 269 чол.
  • 1989 — 926 чол.
  • 2001 — 1167 чол.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
  2. Лашков Ф. Ф. Збірник документів з історії кримськотатарського землеволодіння. Сімферополь, 1897 р.
  3. Історія міст і сіл УРСР, Кримська область, інститут академії наук УРСР, Киев, 1974 р. , стр.589