Краснящих Андрій Петрович — Вікіпедія

Андрій Петрович Краснящих
Народився	1970(1970) Полтава, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Діяльність	письменник
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Жанр	проза

|Ukrcenter= |Примітки=

Андрій Петрович Краснящих (* 1970) — український російськомовний письменник, лауреат Російської премії (2015)^[1]. Співредактор журналу «©оюз Писателей».

Закінчив філологічний факультет Харківського університету в 1992 р. та аспірантуру (в 1997 р.) там само, захистивши дисертацію «Джеймс Джойс: специфіка художнього світу та проблема творчого методу (роман „Улісс“)». В 1992–1994 та 1997–2000 рр. працював викладачем та доцентом (від 2000 р.) на кафедрі історії зарубіжної літератури та класичної філології в Харківському університеті ім. В. Н. Каразіна. Досліджує модернізм та постмодернізм.

Друкувався в альманахах «Вавилон», «Фигуры речи», «Абзац», журналах «Искусство кино», «Новая Юность», «Наш», «Прочтение», Case, «Черновик» та інших.

• 2015, Російська премія

• «Парк культуры и отдыха» (2008)
• «1000 псевдонимов» (2003, с К. Беляєвим)
• «Харьков в зеркале мировой литературы» (2007)
• «Украинский Нострадамус».
• «100 Знаменитых Харьковчан» (2005)
• Твори в А. Краснящих друкувалися в антологіях «Готелі Харкова: Антологія нової харківської літератури» та «Харківська Барикада № 2: Антологія сучасної літератури»

• Сторінка Андрія Краснящих на сайті Харківського університету [Архівовано 29 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Андрій Краснящих на Вавилоні [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Андрій Краснящих на Новій літературній карті Росії [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.]