Крижицький Сергій Дмитрович — Вікіпедія

Сергій Дмитрович Крижицький
рос. Сергей Дмитриевич Крыжицкий
Ім'я при народженні	рос. Сергей Дмитриевич Крыжицкий
Народився	11 грудня 1932(1932-12-11) м. Київ
Помер	27 січня 2018(2018-01-27) (85 років) м. Київ
Місце проживання	м. Київ
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	археолог, історик, архітектор
Alma mater	Київський художній інститут
Галузь	археологія
Заклад	Інститут археології НАН України
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор архітектури
Відомі учні	Kutaisov, Vadim Alexandrovichd Q62714252?
Членство	НАНУ
Відомий завдяки:	дослідженням Ольвії
У шлюбі з	Ніна Лейпунська
Нагороди

Крижи́цький Сергі́й Дми́трович (11 грудня 1932, Київ  — 27 січня 2018, Київ) — український вчений-археолог, член-кореспондент Національної академії наук України (1990), доктор архітектури (1980), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002)^[1], Державної премії України в галузі архітектури (2007)^[2].

Народився в Києві в сім'ї службовців. По закінченні школи вступив на факультет архітектури Київського художнього інституту. В 1960—1964 рр. працював на посаді архітектора, згодом — молодшого наукового співробітника в Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури. Саме тут і розпочалася його самостійна робота з вивчення архітектури житлового будівництва античного міста Ольвії.

Починаючи з 1964 р. професійна діяльність пов'язана з Інститутом археології НАН України. Тут він написав дисертацію на здобуття ступеня кандидата історичних наук про житло античної Ольвії (1968) і доктора архітектури (1980). З 1981 р. керує відділом античної археології інституту, а з 1987 р. працював довгий час заступником директора.

Серед його учнів чимало кандидатів і докторів історичних наук — відомих фахівців з античної і скіфської археології.

С. Д. Крижицький проводив значну науково-організаційну й координаційну роботу, налагоджував активне співробітництво із зарубіжними колегами, очолював Українсько-румунську комісію з історії, археології, етнології та фольклористики при Президії НАН України.

Помер 27 січня 2018 року у місті Києві на 86 році життя^[3]. Похований на Байковому кладовищі разом з родиною.

Донька — Тетяна Крижицька, соціолог. Друга дружина — археолог Ніна Лейпунська (1930—2008), колега Сергія Крижицького в дослідженнях Ольвії. Пасинок — фізик Юрій Рєзніков (1953—2016).

У 1974—1981 роках Крижицький завідував заповідником «Ольвія». І в тому, що недавно останній визнано національним історико-археологічним заповідником, є велика заслуга С. Д. Крижицького та його учнів, які доклали чимало зусиль, аби ця археологічна пам'ятка стала всесвітньо відомою.

Протягом 1972—1994 років учений незмінно очолював Ольвійську археологічну експедицію Інституту археології, а нині є її науковим консультантом, ініціює нові проекти щодо дослідження не лише Ольвійського городища, а й численних поселень сільськогосподарської округи античного міста. Ольвійська експедиція стала базою для розробки і впровадження якісно нової методики розкопок і розвідок, нових принципів класифікації, фіксації і реставрації археологічних пам'яток, а також проведення масштабних підводних археологічних досліджень.

До найвагоміших досягнень С. Д. Крижицького належать дослідження характеру грецької колонізації у районі Ольвії і створення її моделі, взаємовідносин Ольвії і скіфів у V ст. до н. е., історична періодизація розвитку Ольвійського полісу. Він розробив принципи реконструкції відкритих залишків античних житлових будинків Північного Причорномор'я і оцінки ступеня достовірності цих реконструкцій, що відкрило нові можливості для проведення порівняльного аналізу. Вчений особисто обґрунтував і виконав понад півсотні графічних реконструкцій житлових будинків і кількох північно-причорноморських храмів, двох курганів, західних міських воріт і центральної частини Ольвії. Вперше у вітчизняній історіографії він створив історію домобудівництва античних держав Північного Причорномор'я з визначенням його локальних і загальних особливостей, періодизації розвитку.

Науковий доробок Сергія Дмитровича налічує близько 200 праць, опублікованих в українських та зарубіжних виданнях. До найважливіших з них належать такі його фундаментальні монографії, як «Жилые ансамбли древней Ольвии» (1971), «Жилые дома античных городов Северного Причерноморья» (1982), «Ольвия. Историографическое исследование архитектурно-строительных комплексов» (1985), «Архитектура античных государств Северного Причерноморья» (1993), а також написані у співавторстві — «Сельская округа Ольвии» (1989), «Античные поселения Нижнего Побужья» (1990), «Ольвия. Раскопки, история, культура» (1997), «Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье» (1999). Крім того, С. Д. Крижицький брав участь у написанні багатьох колективних узагальнюючих праць.

За участю Сергія Дмитровича видані також посібники для студентів вищих навчальних закладів, а за кордоном побачила світ написана у співавторстві монографія «Olbia. Eine altgriechische Stadt im nordwestlichen Schwarzmeerraum» (Лейден—Нью-Йорк—Кельн, 1995).

Під науковою редакцією С. Д. Крижицького опубліковано чимало монографій і збірників статей. Він є членом редколегій журналів «Археологія», «Вестник древней истории» (Москва), «Ancient Civilizations from Scithia to Siberia. An International Journal of Comparative Studies in History and Archaeology» (Лейден), «Проблемы истории, филологии, культуры» (Москва—Магнітогорськ), а також одним з головних редакторів румунсько-українського журналу «Inter academika».

За вагомий внесок у дослідження античної історії і культури у 1994 р. С. Д. Крижицького нагороджено премією ім. М. О. Макаренка, а в 1997 р. — Почесною грамотою Російської академії наук. Його обрано почесним доктором Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування.

• С. П. Юренко. Крижицький Сергій Дмитрович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 333. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• С. Б. Буйських. Крижицький Сергій Дмитрович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Вісник НАН України. — 2002. — № 12 [Архівовано 21 листопада 2012 у Wayback Machine.]