Кристопчук Микола Антонович — Вікіпедія

Кристопчук Микола Антонович
Народження12 вересня 1934(1934-09-12)
Застав'я, Корецький район, Рівненська область
Смерть22 вересня 2006(2006-09-22) (72 роки)
 Львів, Україна
Країна СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, історичний живопис, портрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1964)
Діяльністьхудожник
ВчительДовбошинський Данило Данилович, Манастирський Вітольд Антонович і Сельський Роман Юліанович
ПрацівникЛьвівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
ЧленСпілка радянських художників України

Микола Антонович Кристопчу́к (псевдонім — Кристо; 12 вересня 1934, Застав'я — 22 вересня 2006, Львів) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 вересня 1934 року в селі Застав'ї (нині Рівненський район Рівненської області, Україна). Після проходження строкової служби у Військово-морському флоті[1] протягом 1958—1964 років навчався на кафедрі монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, був учнем Данила Довбошинського, Вітольда Манастирського, Романа Сельського. Дипломна робота — декоративні панно «Шевченко та народне мистецтво», «Будівники Львова» для Палацу культури «Будівельник» по вулиці Стефаника у місті Львові (керівник Роман Сельський, оцінка — відмінно)[2].

Після здобуття мистецької освіти працював у Львівському художньо-виробничому комбінаті художником монументального цеху. Виконував мозаїки та розписи по містах України, Молдавії, на Кавказі, у Сибіру[1].

З 1993 року викладав у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де 1995 року став одним із організаторів та завідувачем кафедри сакрального мистецтва[1]. Серед учнів: Дмитро Приймак. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Тернопільській, № 1А, квартира № 47[3]. Помер у Львові 22 вересня 2006 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузях монументального і станкового живопису (створював тематичні та історичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти)[4]. Серед робіт:

  • «Батьківське подвір'я» (1965);
  • «В молдавському селі» (1966);
  • «Дума про Богдана Хмельницького» (1967);
  • «Козак Мамай і чужа молодиця» (1968);
  • «Шаткування капусти» (1968);
  • «Вітай, Бог­дане» (1968);
  • «Козак Мамай» (1969);
  • «Богдан Хмельницький» (1970);
  • «Молдавські простори» (1970);
  • «Шахтарі Червонограда» (1972);
  • «Застав'я зимою» (1976);
  • «Натюрморт із хлібом» (1981);
  • «Натюрморт з кафлями» (1981);
  • «Церква в Застав'ї» (1981);
  • «Мати і батько» (1982);
  • «Косівський натюрморт» (1983);
  • «Софія Київська» (1987);
  • «Маруся Богуславська» (1988);
  • «Смуток Марії» (1990);
  • «Чорні рови» (1990);
  • «Стилізовані квіти» (1991);
  • «Гуцульський пасхальний натюрморт» (1991);
  • «Гетьман Данило Апос­тол» (1991);
  • «Свічник із Христом» (1992);
  • «Сотник Іван Гонта» (1993);
  • «Гетьман Михайло Дорошенко» (1993);
  • «Гетьман Іван Брюховецький» (1993);
  • «Гетьман Павло Полуботок» (1993);
  • «Гетьман Іван Виговський» (1993);
  • «Гетьман Самійло Зборовський» (1993);
  • «Гетьман Тихон Байбуза» (1993);
  • «Лук'ян Чорнинський» (1994);
  • «Львівська Божа Мати» (1994);
  • «Посланець волі Сагайдачний» (1995);
  • «Богдан Хмельницький під Львовом» (1995);
  • «Юрій Змієборець» (1998);
  • «Йосип і Марія» (2000);
  • «Христос на престолі» (2001);
  • «Тайна вечеря» (2001);
  • «Мамай України» (2001);
  • «Святий Юрій» (2002);
  • «Хресна дорога» (2002);
  • «Геть­ман Іван Мазепа» (2003);
  • «Козак Мамай на могилі» (2004);
  • «Дівчина з ободком» (2004);
  • «Козак на сторожі» (2004);
  • «Матір Божа з дитятком» (2004);
  • «Покладення до гробу» (2004);
серії
  • «Натюрморти із гуцульськими атрибутами» (1972);
  • «Кримські і карпатські пейзажі» (1975).
мозаїки

Брав участь у республіканських і всесоюзних художніх виставках з 1967 року[5]. За життя провів понад двадцять персональних виставок, зокрема у Львові у 1970, 1984, 1988 роках, Рівному у 1986, 1996 роках, Києві у 1995, 1997 роках. Його персональна виставка в Києві 1995 року — «Портрети гетьманів України», експонувалася у Музеї гетьманства, якому митець подарував більше 10-ти портретів гетьманів, а його портрет «Ми, Богдан» є візитною карткою Музею[6].

У 2002 році видав книгу «Синтез технік монументального мистецтва у храмовій архітектурі».

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]