Курський повіт — Вікіпедія

Курський повіт
Герб повіту
Центр	Курськ

Курський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, а потім (після революції) РРФСР. Повіт входив до складу: Білгородської губернії (1727–1779), Курського намісництва (1779–1797) та Курської губернії (1797–1928). Повітовим центром було місто Курськ, яке у 1779–1928 роках був також губернським центром.

Курський повіт відомий як адміністративно-територіальна одиниця з кінця XVI століття^[1]. До середини XVII століття його площа досягла 1200 тис. десятин (≈13110 км²), 12 % цієї території складала ріллю^[2]. До 1779 року повіт складався з Курицького, Підгородного, Обм'яцького, Тускорського та Усозького станів.

До 1719 року Курський повіт став найбільш населеним у Чорнозем'ї. Тільки чоловіків-однодвірців тут налічувалося 29,2 тис., селян — 27,7 тис.^[3].

У 1727 році повіт увійшов до складу Білгородської губернії. У XVIII столітті повіт займав велику площу, яка в 1779 році, після утворення Курського намісництва, була розділена між Курським, Дмитріївським, Тимським, Фатезьким та Щигровським повітами.

З липня 1919 року по листопад 1919 року територія повіту входила до складу Харківської області «білого» Півдня Росії.

Кордони повіту, визначені 1779 року, існували без значних змін до 1924 року.

У 1918—1924 роках багаторазово переглядався склад і назви волостей і сільрад, що входили в повіт.

Ухвалою Президії ВЦВК від 12 травня 1924 року до складу Курського повіту увійшла територія Фатезького та частин Обоянського, Тимського, Щигровского повітів.

У 1928 році, у зв'язку з переходом держави з губернського на обласний, окружний і районний поділ, Курський повіт був скасований. На території колишніх Курського та Щигровського повітів був утворений Курський округ, що входив до складу Центрально-Чорноземної області. Округ був поділений на 14 районів, серед інших було створено Курський район.

Повітові предводителі дворянства

• 1782—1784 Анненков І. П.
• 1828—1831 Шеховцов І. П.
• 1832—1838 Пузанов Н. А.
• 1839—1841 Шеховцов І. П.
• 1842—1842 Пузанов Н. А.
• 1843—1849 Бєлєвцов Д. Н.
• 1852—1855 Анненков П. М.
• 1860—1863 Анненков П. М.
• 1884—1890 Анненков Н. П.
• 1890—1892 Волков П. П.
• 1892—1896 Суковкін Н. І.
• 1906—1917 Офросімов Н. А

Земські начальники

У 1890 році до складу повіту входило 15 волостей^[4]:

У 1913 році в повіті також було 15 волостей^[5].

У 1926 році до складу укрупненого Курського повіту входило 18 волостей та 282 сільради. Нижче наведено список волостей:^[6]

• Ларионов С. И. Описание Курского наместничества из древних и новых разных о нём известий вкратце собранное. — М. : вольная типография Пономарёва, 1786. — С. 33—58. Архівовано липень 11, 2009 на сайті Wayback Machine.
• Сборник статистических сведений по Курской губернии. Отдел хозяйственной статистики. — Вып. 1. Курский уезд. — М, 1883.
• Благовещенский Н. А. Четвертное право. — М., 1899. — С. 391—398.
• Гуляева А. О., Дедук А. В. Переписные книги 1664 г. Карачевского, Орловского, Кромского и Курского уездов: неописанный сборник 9768 из первой описи фонда Поместного приказа РГАДА // Белгородская черта. — Вып. 6. — Белгород, 2021. — С. 50—63.

• Курск // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Куркулев А. (23 травня 2020). О детях боярских Михайловых и некоторых границах Курского уезда в XVII веке. Курск дореволюционный (рос.).
• Куркулев А. (7 березня 2024). Список с Курских переписных книг 1678 года в Государственном архиве Курской области. Курск дореволюционный (рос.).
• История Курской области на сайте областной администрации
• Старые карты Курского уезда